Роздуми

Коли я став чоловіком

09 Січня 2017, 17:22 894
татуювання чоловіка

Бути чоловіком — це щодня вигравати у змаганні зі страхом перед поразкою. Бути чоловіком — це любити, не зважаючи на перешкоди. Бути чоловіком — це довіряти Богу, навіть якщо це вартуватиме життя. Бути чоловіком — це захищати тих, хто цього потребує.

Коли я став чоловіком,
я позбувся того, що дитяче,
але, перш ніж стати чоловіком,
я не завжди міг поставити себе на місце Царя.
Я був загубленим і самотнім,
світ казав мені: «Живи по‑своєму».
Ісус був мрією,
а цей світ був моїм домом,
я слухав в ауті Marshall Mathers
і думав, що я дорослий.
Бог на першому місці? Забудь.
Я сам був царем на своєму троні.
Пошуки задоволення —
це єдине, що я знав.
Бо перш ніж стати чоловіком,
я був лише пересічним клоном.

Коли я став чоловіком,
я пробудився,
перестав марнувати життя
на мрії, що все само переміниться,
почав слухатися маму, яка давно
говорила: «Сину, мусиш стати дорослим»,
отже, я став дорослим — і від самої лиш думки
про пересічне життя мене нудило.
Тому я підніс руки до Бога
і сказав Йому:
«Я втомився бути хлопцем,
я готовий стати чоловіком».
Бо колись, коли син мене візьме за руку,
я хочу, щоби він знав,
що йдеться не про те, що тато сказав,
а про те, у чому він має опору,
що вірить у Бога, який надихає
до великих мрій і прекрасних планів;
я хочу, щоби він знав, що якщо Бог з нами,
то незадоволені моралісти цього світу
нічого не зможуть сказати,
бо є різниця між хлопцем і чоловіком.

Коли я став чоловіком,
наді мною сміялися, глузували,
шепотіли за спиною:
«Він насправді такий?
Мабуть, “темний”?»
Я був відкинутий, принижений,
друзі й знайомі відвернулися від мене
тільки тому, що я вибрав життя,
для якого був створений.
Цікаво — як тільки згадаєш ім’я «Ісус»,
одразу тебе ненавидять.
Цікаво, бо ті ж самі люди
з роками повернулися,
коли побачили мене в газетах,
що я роблю і як прославляю Бога.
Одразу смс‑си, мейли, дзвінки:
«Моє життя розвалюється, ми можемо поговорити?»
Так. Можемо. Я завжди тут.
Але я розповім тобі про Ісуса,
навіть якщо ти не хочеш чути.
Думаю, що ти про це знаєш,
бо через Нього ти з мене сміявся.
Несправедливо.
Розкажи мені про своє життя,
я відповім, що потребуєш Ісуса,
можемо залишити це в таємниці.
Твій смс, що хочеш пізнати Ісуса?
Не бійся, ніхто не побачить.
Я сподіваюся, що колись ти наважишся
піднятися з дна, де ти зараз,
прийти до Ісуса, взяти Його за руку
і знайти життя, повне сенсу і пристрасті.
Щодо твоїх жартів з моєї віри —
не переймайся.

Життя нелегке, коли з хлопця
перетворюєшся у чоловіка.

Коли я став чоловіком,
я відкинув ідею життя для вікенду,
озирнувся і побачив,
що всі так живуть щотижня:
встають в понеділок і вмирають із туги за п’ятницею.
Ганяють машинами напрокат
по автострадах та об’їзних,
ніби тільки матеріальні речі
їх визначають;
виснажуються у тісних офісах,
щоби зійти по кар’єрній драбині;
горнуться до грошей,
ніби тільки вони важливі.
Хлопці, що не стали чоловіками,
застрягли в минулому,
у пастці духовної підлітковості.

Коли я став чоловіком,
я подивився на друзів
і сказав,
що не хочу бути схожим на них,
гнатися за модою, пристосовуватися,
оцінювати інших за автомобілями.
Оцей крутий, бо їздить на «Мерсі».

Коли я став чоловіком, то сказав,
що хочу від життя чогось більшого,
більше, ніж втрачати себе у неоновому світлі
у п’ятничний вечір
тільки для того, щоби в суботній ранок
вже планувати, що знову зроблю це.
На світі багато хлопців,
але мало чоловіків.

Коли я став чоловіком, то сказав,
що коли я піду з цього світу,
то хочу, щоби моє життя мало сенс.
Я перестав його марнувати
на непотрібні речі,
кожна хвилина на дивані перед телевізором —
це чергова втрачена мить
у подорожі, яка має мене визначати,
подорожі, що творить спадщину,
я не хотів би занедбати цю спадщину,
подивився на цей світ —
і не прийняв його,
я не буду тим, ким хоче світ, щоб я був,
повністю це відкидаю!

Коли я став чоловіком,
я взяв свій хрест і склав свої провини.
Мої гріхи були пробачені
В ім’я Ісуса, в ім’я Ісуса.
Мій гріх завжди залишиться слідом того,
ким я колись був, а ким вже не є.
Бо Бог вирішив, що потрібно
розіп’яти Агнця,
щоби я міг зануритися в океан благодаті
і знайти мир у святому місці.
Бо Він зайняв моє місце,

забрав мої цвяхи, узяв моє пекло
взяв мій хрест,
узяв це все, бо мав план,
а я побачив його вперше,
коли став чоловіком.

За матеріалами: stacia7

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: