Неможливо уявити собі наш світ без птахів. Ми зустрічаємо їх на вулицях міст і сіл, ми слухаємо їхній спів у лісах і полях, милуємося їхніми зображеннями на картинах і фотографіях, робимо для них годівнички і будиночки.
Не дивно, що протягом багатьох тисяч років співіснування з птахами і спостереження за їхньою поведінкою у людей розвинулася ціла знакова система, пов’язана з птахами.
Ось сім добре відомих нам птахів, кожен із яких має глибокий символізм, вкорінений у Святому Письмі.
1.Голуб
Голуб — це всесвітньо відомий символ миру, що сягає корінням Святого Письма. Книга Буття розповідає, як у час Великого Потопу Ной тричі звертався до послуг цього скромного птаха, щоб розвідати зовнішню обстановку: «Тоді він випустив голуба, щоб побачити, чи опала вода з поверхні землі. Та голуб не знайшов місця, де вчепитися ногами, і повернувся в ковчег до нього, бо води вкривали ще поверхню землі. Ной простягнув руку й узяв його до себе. Ще сім днів почекав він і знову випустив голуба з ковчега. І повернувся голуб до нього надвечір із свіжозірваним оливковим листком у дзьобі, тож і довідався Ной, що води з землі відплили. Тоді почекав він ще других сім днів і випустив голуба, та цей уже не повернувся до нього» (Бут 8, 8-12).
Голуб — це також поширений у християнстві символ Святого Духа, джерела миру і надії: він, зокрема, часто фігурує на іконах і картинах, що зображують сходження Святого Духа на Ісуса під час хрещення.
Читайте також: Чому ранні християни порівнювали Святого Духа з диким гусаком?
2.Крук (ворон)
Крук — це птах, якого Ной випустив із ковчега першим: «По сорока днях відчинив Ной вікно, що його був зробив у ковчезі, і випустив крука, і той літав туди й сюди, поки не висохли води на землі» (Бут 8, 6-7). Цей птах також служить Богові як годувальник Його обранця: у Першій Книзі Царів можна прочитати, як круки за Його дорученням приносять харч пророку Іллі, коли той, отримавши відповідний Божий наказ, вирушає до пустелі.
Читайте також: «Птиці небесні» чи вісники лиха? Як ворони годували святих
3.Орел
Орел, що уособлює силу та владу, віддавна був однією з найпоширеніших фігур у європейській геральдиці. Цього птаха можна й донині зустріти у державній символіці різних країн. Пророк Ісая каже: «Ті ж, що на Господа вповають, відновлюють сили, немов орел, здіймають крила, біжать, не знають утоми, ідуть уперед, не знемагають» (Іс 40, 31), а у Книзі Вихід сказано, що Господь виніс ізраїльтян з Єгипту «на орліх крилах і привів до себе» (Вих 19, 4). Джон Р. Р. Толкін, відданий католик, скористався цим образом у своєму легендаріумі: саме орли рятують Більбо та його друзів від орків, а також атакують назгулів під час битви біля Чорних Воріт.
4.Страус
Цей великий і сильний, проте позбавлений здатності літати і не вельми розумний птах служить у Святому Письмі радше негативним прикладом, що застерігає від недбальства і дурості: «Коли кладе на землі свої яйця і на піску їх вигріває, він забуває, що нога їх може роздушити, що дикий звір їх може розтоптати. До власних дітей він жорстокий, мов би вони не його були; йому байдуже, що праця його марна. Бо Бог позбавив його глузду, не наділив його розумом» (Йов 14-17).
Читайте також: Навіщо у середньовічних храмах розвішували страусині яйця?
5.Павич
Павич, із його розкішним пір’ям у поєднанні з напрочуд неприємним голосом, укорінився у людській свідомості як символ марнославства і пихи, гонитви за пишнотою, зовнішнього лоску, за яким ховається духовна порожнеча. У Святому Письмі павичі згадуються як символ непомірної розкоші царства Соломона (наслідком якої стало його впадіння у гріх): «Увесь посуд, що з нього цар Соломон пив, був із золота, і все начиння в палаці з ливанського дерева було з чистого золота. Нічого не було зі срібла (срібло за Соломонових часів не цінилось), бо в царя Соломона були таршішські кораблі на морі при Хірамових кораблях, і що три роки приходили таршішські кораблі й привозили золото, срібло, слонову кість, малп і пав» (1Цар 21-22).
6.Горобець
Цей дрібний, непоказний і скромний птах є настільки звичним елементом нашого повсякдення, що ми навряд чи зважаємо на нього щоразу, зустрічаючи на вулиці. Саме завдяки цій непомітності горобець став символом того, що Бог піклується навіть про найменші зі своїх створінь, про що неодноразово говориться у Святому Письмі. Сам Ісус говорить: «Хіба п’ять горобців не продаються за два шаги? А ні один з них не забутий у Бога. Ба навіть і волосся на голові у вас усе пораховане. Не бійтесь: ви вартісніші за багатьох горобців!» (Лк 12, 6-7).
7.Сова
Хоча сьогодні ми звикли сприймати сову як символ мудрості, у давніші часи ця птаха мала переважно погану репутацію. Через нічний спосіб життя, відлюдькуватість, моторошні крики у темряві і специфічну будову черепа, що надає їй деякої схожості з людським обличчям, сову вважали символом пітьми або й приписували їй зв’язок з нечистою силою. У Святому Письмі сова (пугач) виступає як символ спустошення та руїни — ймовірно, також і через звичку селитися у покинутих будівлях: «Він і на північ простягне свою руку і знищить Асирію. Він з Ніневії зробить руїну, суху, немов пустиня. І всі звірі різноманітні стадами спочиватимуть посеред неї. І пелікан і чапля ночуватимуть на різьбових її окрасах, і сови співатимуть у вікнах, і опустіння буде на одвірках, бо окладини кедрові зникнуть» (Соф 2, 13-14); «Пустинею від роду і в рід лежатиме по віки вічні; ніхто не буде через неї проходити. Пелікан з їжаком заволодіють нею, і пугач з вороном там оселяться. Господь простягне по ній шнур спустошення і вагу ворожнечі» (Іс 34, 10-11).
Псалмоспівець також звертається до цього образу як до символа внутрішньої пустки і самотності: «Бо дні мої, як дим, щезають, і мої кості, як жар, тліють. Прибите, мов трава, в’яне моє серце, я забуваю їсти хліб мій. Від сильного мого стогнання прилипли мої кості до моєї шкіри. Я став, мов пелікан у пустині, зробивсь, мов той пугач у руїнах» (Пс 102, 4-7).
Читайте також: Чому символ Найдорожчої Крові Христа — це пелікан?
фінансово.
Щиро дякуємо!
