Про Україну Папа Франциск говорить часто і складається думка, що це офіційна позиція цілого Ватикану, що всі так там думають. Проте неоднозначні висловлювання Франциска не потрібно сприймати в такому ракурсі, оскільки у Ватикані є різні позиції щодо цього питання.
Зрештою, і погляди Папи Франциска, і ватиканське бачення війни в Україні можуть зазнавати змін під впливом певних процесів. Про це мова у статті відомого публіциста-ватиканіста Сандро Маджістера, скорочений переклад якої подаємо за публікацією РІСУ.
Щодо агресії росії проти України є дві мови, якими говорить Святий Престол. Вони дуже різні, навіть суперечливі.
Перша — це мова Папи Франциска, який місяцями безперервно мотивує свої заклики до миру двома причинами: «війна — це завжди поразка» і «найбільше заробляють виробники зброї».
Із багатьох сторін Папі вже заперечували, вказуючи, що обидві ці причини суперечать дійсності, якщо тільки не вважати за «поразку» перемогу у війні над нацистською Німеччиною, а збройний захист свого життя і свободи — сумнівним злочином.
Але, здається, ніщо не може похитнути переконань Хорхе Маріо Берґольйо. Він не раз звинувачував у вибуху агресії те, що «НАТО пішло гавкати на ворота Росії, не розуміючи, що росіяни є імперіалістами і не дозволяють жодній іноземній державі наближатися до своїх кордонів». Тоді як для припинення війни він просить Україну визнати поразку, скласти зброю і вести переговори з окупантом, одним словом — мати «мужність підняти білий прапор».
Саме це найбільше відлунює у ЗМІ, тоді як інша мова, якою розмовляє Святий Престол, залишається в тіні: мова Державного секретаріату Ватикану і — менш офіційна, але тому більш аргументована і показова — мова «La Civiltà Cattolica».
Друга мова, яку корисно виділити.
*
Позицію Державного секретаріату щодо війни в Україні не раз висловлювали його найвищі посадовці: кардинал П’єтро Паролін та міністр закордонних справ Пол Річард Ґаллагер.
На думку міністра закордонних справ Ватикану, саме Росія «не створює необхідних умов» для припинення війни. «Зупинити атаки, зупинити ракети. Це те, що Росія повинна зробити!» Справедливий мир — це означає, що «Росія повинна піти з усіх територій в Україні». Або, як Ґаллагер чітко висловлюється:
«Ми продовжуємо підтримувати територіальну цілісність України. Ми не схвалюємо зміну кордонів країн силою. Це залишається нашою позицією. Ми вважаємо це справедливою позицією, і це наша позиція щодо України. Водночас ми також визнаємо право України на будь-які кроки, що зроблять можливим досягнення угоди про справедливий мир, також і щодо її територій. Але це не те, що ми можемо нав’язати чи вимагати від України. Якщо Україна та її уряд захочуть це зробити — це повністю на їхній розсуд».
*
«La Civiltà Cattolica» щоразу проходить через Державний секретаріат, а іноді й через Папу, перш ніж потрапляє до друку. І поки її редагував о. Антоніо Спадаро, її можна було вважати голосом Франциска. Але з жовтня минулого року новим редактором є о. Нуно да Сілва Ґонсалвес.
Автор статті в новому числі видання — о. Джованні Салє, професор сучасної історії Папського Григоріанського університету. Вона називається «Третій рік війни в Україні».
Отець Салє наполягає на «значних перемогах», досягнутих останнім часом Україною:
«Слід зазначити, що в останні місяці війни Україна, попри патову ситуацію на фронті, досягла значних перемог у деяких стратегічно важливих сферах. По‑перше, вона виграла пшеничну битву, прорвавши російську блокаду: торгівля морем досягла довоєнного рівня. У 2023 році Україна потопила 30% російського флоту в Чорному морі за допомогою невеликих морських дронів, якими керував технічний персонал. Це сталося після значного збільшення внутрішнього виробництва дешевих та ефективних бойових дронів. Україна може похвалитися десятком моделей дальнього радіусу дії, здатних вражати цілі на відстані понад 600 кілометрів. У лютому вона кинула виклик найважливішому з російських військових активів: контролю над небом. За останній час Росія втратила понад 15 бойових літаків. Це немало, враховуючи перевагу, якою Москва може похвалитися в цій сфері».
Далі він описує нещодавні кроки Росії, як військові, так і пропагандистські:
«Останнім часом Кремль рухається на кількох фронтах: з одного боку, він продовжує свої атаки, з досить поганими результатами; з іншого боку, він неоднозначно просуває ідею перемир’я, яке дозволило б йому представити себе переможцем у новітній “патріотичній війні”. Його пропаганда вже вигадала наратив, щоб похвалитися перемогою над усім НАТО, яке стало на бік українців. Якби конфлікт закінчився зараз, путін міг би похвалитися тим, що розширив росію до священного кордону, проведеного Дніпром. І це не було би гарною новиною для багатьох сусідніх країн і західних демократій».
Натомість саме цього отець Салє бажає Україні:
«Українському війську, якщо воно хоче вийти з цього глухого кута, доведеться перейти від позиційної війни, яка його виснажує, до війни наступальної, швидкої і креативної, як це було в першій частині наступу. Але для цього йому знадобиться більше солдатів і, перш за все, більше боєприпасів і більш досконалої зброї, щоб наносити удари з великої відстані, в тилу ворога; коротше кажучи, переконлива підтримка Заходу, НАТО».
Отець Салє написав цю статтю незадовго до того, як 23 квітня США виділили Україні 60,8 млрд доларів військової допомоги — рішення, якого він, очевидно, очікував.
Переклад Тараса Курильця, ексклюзивно для РІСУ
фінансово.
Щиро дякуємо!
