Генеральний настоятель Священицького братства св. Пія X монс. Бернар Фелле дав інтерв’ю німецькому виданню Die Presse.
Die Presse: Як розвивається діалог між Братством і Римом, який викликав стільки розмов у січні?
Єпископ Бернар Фелле: Свою позицію ми сформулювали на початку червня. В найближчий час очікуємо на рішення Папи щодо того, як буде організована дискусія. Поза сумнівом, буде створена дискусійна комісія за участю ряду римських богословів і наших священиків.
Якою є ваша мета: здобути особливу нішу чи повністю змінити Церкву в своєму дусі?
Хороше запитання. Хто або що змінилося? Зрозуміло, якщо хтось заявляє, що вся Церква повинна змінитися. За великим рахунком, ми не опоненти – я швидше порівняв би нашу ситуацію з термометром, який показує, що організм лихоманить. Тобто, існує проблема, яка має бути вирішена. І проблема не у нас, а у керівництва Церкви. Церква переживає серйозну кризу, а в Римі хочуть це вирішити такими м’якими засобами, ніби хвороба тільки розвивається, тому і кінця кризи вже не видно. Ми ж пропонуємо заходи, які можуть допомогти.
Є дві конфліктних речі: ваша теза про небезпеку, якої зазнає суть віри, і відкидання вами певних документів Другого Ватиканського Собору. Чи повинен Рим відкликати або змінити ці документи, або ж можлива ситуація типу «ми погоджуємось мати розбіжності»?
Нинішнє непорозуміння породжене в значній мірі культурною кризою не тільки Церкви, але і всього нашого світу — кризою мислення, філософії. Деякі аспекти цієї кризи проявилися і в документах Собору. Певні причини кризи ми бачимо в Соборі. Рим повинен бути готовий внести ясність, оскільки Собор пояснюють по різному. Що саме повинні ми визнати? Кожен богослов інтерпретує ці документи по-своєму. Святіший Отець вже засудив розрив спадковості. Але 80 відсотків єпископів і богословів наполягають на ньому. Хоча проблема не в цьому.
Ви заперечуєте не тільки ті або інші інтерпретації, але і ряд самих документів — ті, в яких ідеться про свободу віросповідання і пошану до інших релігій.
Один приклад: у декларацію про колегіальність єпископів (прим.: мається на увазі соборний документ «Lumen Gentium») уже під час Собору вносив поправки Папа Павло VI. Інтерпретувати соборний текст в католицькому сенсі можна лише за допомогою тексту, виданого Папою, — так званою «Nota praevia». (Прим.: Папа Павло VI заявив, що єпископи можуть керувати Церквою як колегіальна група, але тільки під керівництвом Папи і разом з ним). Деякі, на жаль, читають Собор без урахування «Nota praevia».
Чи зможе папська «Nota praevia» задовольнити повністю ваші вимоги?
Ми не можемо наказувати Церкві, як і що їй думати. Ми ніколи так не вважали. Ми говоримо: до цих пір Церква вважала так-то і так-то, а зараз з’являється щось незрозуміле. Ми просимо пояснень.
Інший камінь спотикання між вами і Римом це Тридентський обряд. Завдяки тому, що Папа знову його санкціонував, це питання розв’язане. Вам цього достатньо або ж ви чекаєте чогось ще більшого?
Я впевнений, що буде щось більше. Ситуацію з літургією повинні поліпшити не ми, а сам Рим. І це відбудеться.
Папа дещо видозмінив старий обряд, наприклад, ввівши нову молитву Велкої П’ятниці про юдеїв. Ви використовуєте стару її версію?
Так, ми використовуємо стару версію.
Чи можливо, щоб ви пішли за Папою і запровадили у себе нову молитву?
Так, це можна собі уявити. Те, що говорить Папа, не суперечить вірі. Проблема виникає швидше на тлі історії, а також у зв’язку з позицією віруючих: молитва Великої П’ятниці — це одна з найстаровинніших молитов, які у нас є.
Для примирення з Римом від вас, імовірно, буде потрібна якась декларація лояльності. Чи зможете ви її представити, навіть якщо Церква не у всьому знову одягнеться в дособорну одіж?
Я швидше сказав би так: це можливо, якщо будуть прояснені католицькі принципи, нехай навіть не всі проблеми будуть вирішені. Зараз стало очевидним питання вельми практичної властивості: як нас приймуть? Є дуже різка протидія. Саме це сьогодні заважає нам продовжувати йти цим шляхом. Якщо опозиція виявиться дуже сильною, ми просто скажемо: ну що ж, почекаємо ще трохи.
Сьогодні яблуком розбрату стало те, що FSSPX оголосило про висвячення 27 червня в Цайцхофені трьох нових священиків. Багато хто розглядає це як провокацію проти Риму і Папи, чию протягнуту руку ви нібито кусаєте.
Мені шкода, що це здається комусь провокацією. Висвячення відбуваються в одній і тій же формі щорічно вже 30 років. Коли ми в Римі говорили про відлучення і т. д., питання про те, що висвячування потрібно припинити, взагалі не ставилися. Для нас це таке ж питання життя, як дихання: ці священики потрібні нам.
Чи не розумно було б відкласти ці висвячування, щоб покращити клімат?
Проблема є тільки в Німеччині. У Римі до цих свячень ставляться зі співчуттям, нехай навіть говорять, що вони незаконні і не відповідають канонічному праву. Нам сказали, що ми знаходимося в проміжному положенні, в якому ми можемо вести мирні переговори, і Рим також може за нами спостерігати. Ми не маємо нічого проти того, щоб Рим надіслав до нас спостерігача. Ми самі це пропонували, хоча, мабуть, недостатньо зрозуміло.
Вас здивувало те, що Рим не став висувати жодних умов для зняття відлучень?
Зовсім ні. Йдеться про відновлення стосунків. Враховуючи всі рани, все що трапилося, відбуватися це може лише маленькими кроками. У цьому сенсі жест Папи, який ми прийняли з вдячністю, теж повинен був стати жестом, направленим на поліпшення клімату. Ми приймаємо його, але жодним чином не так, щоб припинити свою діяльність.
Коли Папа зняв відлучення, його часто порівнювали з батьком, що приймає блудного сина, який повернувся додому з розкаянням. Чи було це так або ж ви не відчуваєте себе блудними синами, які каються?
Так, так, але вже не в цьому напрямку. Але ми з свого боку відкриті. Ми просили про ці переговори і наше прохання було прийняте. Ми жалкуємо про те, що певні кола у своїй ненависті намагаються їх саботувати.
Чому ви не могли провести священицькі висвячування в іншому місці? Різку реакцію німецьких єпископів можна було передбачити.
Зараз очевидно, що злість неминуча. Хоч би що ми робили, та все одно будемо чорною вівцею. Таке моє враження. У якийсь момент ми говоримо, що більше відступати не станемо. Ви повинні це зрозуміти.
Тобто, ви не знаходите в своїх діях нічого, скерованого проти волі Папи?
Це означало б неправильно їх інтерпретувати. Це не ворожий вчинок. Я написав Папі і попросив його сприймати ці рукоположення не як заколот, а як крок, направлений на виживання в складних обставинах.
Як би ви не хотіли інтерпретувати ці рукоположення, Папа все одно опинився у неприємній ситуації.
Я це добре розумію. Ситуація неприємна для всіх. Дозвольте повторити: проблема породжена різними течіями в Церкви, які самі навряд чи життєздатні. Вирішити її, зрештою, може тільки Папа. Але я не впевнений, чи може вона коли-небудь бути вирішена
Що зараз робить єпископ Вільямсон?
Він у Лондоні. Молиться, вивчає матеріали — більше нічого.
Ви прогнозуєте можливе закінчення його внутрішнього вигнання?
Я нічого не прогнозую. Все залежить від нього самого.
Можливо, ви хотіли б ще далі дистанціюватися від його заперечення Голокосту.
Якщо подібні заяви знову повторяться, цьлго не можна буде стерпіти.
Переклад: Олеся Чижевська
фінансово.
Щиро дякуємо!
