Україна планує витратити на реалізацію державної програми з боротьби з курінням, яка розрахована на 3 роки, майже 7 мільйонів гривень: 2, 7 мільйона гривень з державного бюджету і ще 4 мільйони від міжнародних організацій. У який саме спосіб чиновники збираються відохотити українців від цієї шкідливої звички? Як з нею борються самі курці? Наскільки дієвою є антитютюнова реклама? І як на державному рівні борються з тютюнопалінням у Німеччині?
В Україні діє 5 напрямів державної боротьби з курцями
Державна програма щодо зменшення шкідливого впливу тютюну на здоров’я на населення – саме так називається документ, який затвердив Кабінет Міністрів України – має завдання оздоровити націю. Адже недуги, які викликає куріння (зокрема, це серцево-судинні захворювання та рак), посідають перші місця у переліку смертельних, зазначає завідувач відділу контролю над тютюном Інституту стратегічних досліджень МОЗ Костянтин Красовський. Програма, котра складається з 5 розділів, передбачає, зокрема, надання медичної допомоги курцям, а також розробку антитютюнових інформаційних кампаній. «Перше, що вже працює в Україні, – підвищені ціни акцизів. За останній рік ціни на сигарети збільшилися вдвічі. Друге – звільнення робочо-громадських місць від тютюнового диму (прийнятий відповідний закон). Третє – заборона реклами. Четверте – інформування споживачів про наслідки тютюнових хвороб за допомогою попереджень на пачках. І п’ятий напрямок, який в Україні поки що на дуже низькому рівні – це допомога в припиненні куріння», – зазначив Костянтин Красовський.
Урядова антитютюнова програма є доречною, але боротьбу з курінням варто підкріпити змінами у законах. Так вважає голова парламентського комітету з питань податкової та митної політики, а також курець із багаторічним стажем Сергій Терьохін. «У Верховній Раді України немає жодного проекту, який би забороняв продаж тютюну на вулицях, в автоматах. Якщо люди мають таку дурну звичку, яку маю я, – курити, хай вони ходять кудись в один магазин на мікрорайон, де окрім тютюну нічого не повинно продаватися, і до нього не повинні мати доступ діти або підлітки».
Потяг до цигарки виникає на психологічному рівні
Колишній курець з 9-річним стажем Андрій вже 12 років тому покинув цю шкідливу звичку. Чоловік каже, що поки людина сама не захоче розпрощатися з цигаркою, всі методи є малоефективними. «Я курив по 3 пачки в день – дуже багато. Дійшло до того, що через страшенну задишку я не міг піднятися на перший поверх. У 17 років курив, бо хотілося здаватися старшим, щоб дівчата звертали увагу. А коли подорослішав і підірвав здоров’я, вирішив кинути курити і почав займатися спортом».
Потяг до цигарки виникає у людини на психологічному рівні, констатує психіатр і нарколог Андрій Карачевський. Але з огляду на високу вартість психотерапевтичних сеансів до фахівців не так уже й часто звертаються по допомогу. «10-15 сеансів, кожен із них по 300-350 гривень – це, звичайно, виливається в копієчку. Частіше звертаються до тих, хто обіцяє, що вилікує за один сеанс».
Антитютюнова реклама також є дієвою
Спонукати курця кинути свою згубну звичку може тільки оригінальна реклама, на яку важко не звернути увагу. У цьому переконує фахівець із реклами Олексій Бакун. Адже від шаблонних закликів на кшталт «Мінздоров попереджає» користі обмаль, каже рекламіст. «Єдиний спосіб привернути увагу до цієї проблеми і отримати реакцію насамперед молодої частини цієї аудиторії – використовувати, можливо, дещо епатажні образи, показувати неприємні моменти. Тому що будь-яка реклама, направлена на раціональну поведінку, на жаль, вона з чисто психологічних особливостей сприйняття не є дієвою, це підтверджують міжнародні дослідження, які були проведені на десятках країн».
Зі свого боку, психолог Олена Ліщинська стверджує, що від агресивних написів на пачках з сигаретами користі мало. Людина підсвідомо намагається відсторонитися від негативної інформації, як то хвороби, які спричиняють сигарети. «Існують методи для того, щоб реклама була дієвою. Треба проводити соціально-психологічні дослідження про те, які слова та які образи з чим асоціюються, на що вони впливають. Тут треба витратити гроші на те, щоб розробити цю концепцію соціальної реклами».
Як у Німеччині борються з тютюновою залежністю?
А в Німеччині рекламувати тютюнові вироби на телебаченні або по радіо заборонено ще з 1975 року. А три роки тому парламент ухвалив зміни до так званого «тютюнового» закону, які не дозволяють виробникам сигарет виступати спонсорами телепрограм, а також громадських заходів, як то спортивні змагання чи концерти, розповідає берлінський кореспондент Радіо Свобода Ярослав Кандиба.
Передусім затятим курцям у Німеччині намагаються вдарити по гаманцю. Уряд регулярно продукує нові ідеї для підвищення цін на тютюнові вироби. Пачка сигарет у Німеччині в середньому зараз коштує 4 євро.
Велике значення у боротьбі з палінням має також заборона курити у громадських місцях, на вокзалах, в аеропортах, у міському транспорті. Після тривалої дискусії заборонили також диміти у кав’ярнях, ресторанах і на дискотеках. І все ж таки попри все, за офіційними даними, в Німеччині курить понад 25% населення.
Упродовж останніх 3-х років в Україні спостерігається тенденція до зменшення чисельності курців – на 10%, кажуть у Міністерстві охорони здоров’я України. Якщо у 2005 році 41% дорослого населення курили, то у травні нинішнього року таку звичку мають не більше третини українців.
Які заходи, на Вашу думку, є ефективними у боротьбі з курінням?
Євген, безробітний:
Боротися з курінням варто через діяльність громадських організацій, через ЗМІ та соціальні реклами. Держава також має щось для цього робити. Вона заборонила курити в громадських місцях, але механізму реалізації немає.
Ольга, студентка:
У першу чергу, має бути реклама «no smoking». Також мають бути програми в школах та навчальних закладах. І звісно, варто підвищити ціни на цигарки. Найголовніше – привчати дітей з дитинства до того, що курити – це погано.
Олександр, приватний підприємець:
Я проти того, щоб заборонити курити. Кожна людина сама це вирішує: курити їй чи ні. Потрібно піднімати економічний рівень країни, щоб люди чимось займались, а не курили.
Світлана, менеджер-консультант:
Боротися взагалі-то ні з чим не можна. Мої рідні взагалі не курять. Я – приклад для своїх дітей. Все є дієвим. Потрібно налаштовувати. Позитивно думати. На жаль, уся відповідальність має лежати на нас. Кожен відповідає сам за себе.
Олег, учитель:
Чесно кажучи, всі методи хороші. Я ніколи не курив, і діти мої не курять. Дитина бачить, що тато з мамою без цигарки – гарний приклад, як на мене.
фінансово.
Щиро дякуємо!
