Історія одного гімну

«Veni, Veni Emmanuel» – не просто один зі старовинних адвентових гімнів. Це – квінтесенція Адвенту і його духу. Надзвичайно мелодійний, по-зимовому стриманий, він виражає тугу людства за Спасителем і перші відголоски різдвяної радості.

«Veni, Veni Emmanuel» або «Прийди, прийди, Еммануїле» – відображення тієї напруженої надії, з якою обраний народ очікував на прихід Того, про Кого говорили патріархи і пророки, на прихід Того, Хто мав викупити Ізраїль. Старий Заповіт містить багато прекрасних образів Месії. Саме на цих образах базується текст гімну «Veni, Veni Emmanuel».

З глибокої давнини Церква використовує біблійні образи Месії в антифонах до «Magnificat» (Пісні Марії) у Літургії годин останнього тижня Адвенту. Відколи саме – достеменно не відомо. Традиція пов’язує їх з Папою Григорієм Великим (540 -604). Але достовірні дані про їх існування у якості антифонів належать до 8-9 сторіччя. У 12 -13 сторіччі їх перефразували і поєднали. Так з’явився гімн «Veni, Veni Emmanuel». Однак, на відому зараз мелодію текст був покладений лише у XV сторіччі. Раніше цю мелодію використовували під час процесій у жіночих монастирях Франції. Гімн «Veni, Veni Emmanuel» перестав бути суто літургійним у XIX сторіччі, коли Томас Александр Лейсі переклав його англійською.

Як латинська так і англійська версії гімну мають різні варіанти. Часом вони складаються з 7, а часом з 5 стовпчиків. Кожен з них починається словами «Veni, veni» тобто «Прийди, прийди».

Відповіддю на кожен з цих закликів є приспів: «Gaude! Gaude! Emmanuel
nascetur pro te Israel!», тобто «Ликуй! Ликуй! Емануїл прийде до тебе, Ізраїлю».

Кожен з версетів звертається до Емануїла за допомогою одного зі старозавітних імен – образів Месії. Усі ці образи в антифонах до «Magnificat» у Вечірнях останнього тижня Адвенту починаються зі слів: «O Sapientia (О Мудросте)»; «O Adonai (О Господи Вседержителю)»; «O Radix Iesse (О Паростку з пня Єссея)»; «O Clavis (О Ключу Давида); «O Oriens (О Сходу)»; «O Rex (О Царю)»; «O Emmanuel (О Еммануїле)». Однак, через те, що гімн «Veni , Veni Emmanuel» є лише перефразуванням, «варіаціями на тему», а не точним повтором адвентових антифонів, у ньому не дуже чітко прослідковується цікава особливість, яка міститься у першоджерелі.

Ці антифони починаються 17 грудня і закінчуються напередодні Різдва. Чи то спеціально вони були так укладені, чи у цьому проявилось Провидіння, але у перших літерах цих звернень, якщо їх скласти у зворотній послідовності, міститься відповідь Еммануїла – «Еro cras»:

Е Emmanuel

R Rex

O Oriens

C Clavis

R Radix

A Adonai

S Sapientia

«Еro cras» у перекладі з латини означає «завтра прийду».

Біблійні образи, про які йдеться у цих антифонах, не менш глибокі і цікаві:

Sapientia (Мудрість)

У старозаповітних книгах Мудрість є уособленням творчої любові Бога, Його волі, якою створюється світ. Про свою споконвічність і участь у творінні говорить сама Мудрість у Муд 8, 22-31.
Християнська традиція з давніх часів ототожнює Мудрість з другою особою Пресвятої Трійці, Словом Божим, про Яке апостол Йоан каже, що Воно споконвіку було у Бога і Ним постало все.

Adonai (Адонай)

Одне з імен, чи радше звернень до Бога. Оскільки промовляти справжнє ім’я Бога в іудаїзмі було заборонено, у молитвах використовувалось звернення «Адонай». Дослівно «Адонай» означає «Господь Вседержитель». Вживалось це звернення і у «доіудаїстичні» часи – наприклад Буття 15,2.

Radix Iesse (Корінь, або паросток)

Єссей – батько царя Давида. За численними старозавітніми пророцтвами, Месія мав бути з роду Давида, а отже і нащадком Єссея. «Паростком з пня Єссея» Месію називає пророк Ісая (Іс 11,1-3). Про сповнення цього пророцтва говорить архангел Гариїл Діві Марії:
«Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька» (Лук 1,32)

Clavis David (Ключ Давида)

Ключ – символ влади. У книзі пророка Ісаї Бог обіцяє Еліякиму дати ключ Давида: «Я вкладу йому на плечі ключ Давидового дому; як він відчинить, ніхто не зачинить; як він зачинить, ніхто не відчинить.» Це означає, що у владі Еліякима буде пустити когось до царя, чи ні. У книзі Одкровення Христос застосовує цей образ до Себе. Він має ключ від Небесного Царства і владу відчинити браму до Неба (Одкр 3,7).

Oriens (Схід)

В описі храму, який бачить у видінні пророк Єзекіїл, особливу увагу приділено східній брамі святині. Про неї сказано, що «Брама ця буде зачинена, не буде відчинятися, ніхто не ввійде нею, бо Господь, Бог Ізраїля, увійшов нею; вона буде зачинена» .
Окрім того схід асоціювався зі світлом, адже на сході стає сонце. Христа, Сонце Істини батько Йоана Хрестителя, священик Захарія називає «Світло з висоти» (в інших українських перекладах «Схід з висоти») (Лук 1, 78).

Rex Gentium (Цар народів)

Безсумнівно, Бог має найвищу владу у всесвіті. Титул «цар народів» вживається, зокрема у Єр 10,7. А апостол Йоан у видінні бачить на одязі Христа напис «Цар царів і Володар володарів» (Одкр19,16). Про владу Христа над усім всесвітом йдеться також у Флп 2,10 і багатьох інших біблійних текстах.

Emmanuel (Еммануїл)

Це ім’я перекладається як «з нами Бог». Пророцтво про народження Еммануїла від діви бачимо у пророка Ісаї (Іс 7,14), (Іс 8,8). Про здійснення цього пророцтва з народженням Ісуса міститься у Мат 1,23. І хоча Месія має ім’я Ісус, а не Еммануїл, пророцтво все одно здійснилось. Воно здійснилось по суті, бо Бог прийшов до людей.