23 жовтня 2009 р. Бенедикт XVI призначив нового главу Папської Ради «Справедливість і мир». Ним став кардинал з Африки Петер Кодво Аппія Турксон. У контексті Синоду єпископів про Африку, який відбувся у Ватикані у жовтні ц.р., скидається на те, що саме «чорний континент» стане одним з найголовніших пріоритетів у діяльності Папської Ради «Справедливість і мир» на найближче майбутнє.
Африку – цей багатовимірний і загадковий континент – дуже часто відносять до так званого «третього світу» через вражаючу бідність, політичну нестабільність і просто неприйнятні умови життя в багатьох тамтешніх країнах. Але також поряд із проблемами політичними, соціально-економічними й культурними постають не менш важливі проблеми духовного змісту. На цьому континенті, як і в усьому світі, триває боротьба між «любов’ю та нездатністю любити, між любов’ю та відреченням від неї» – як про це писав Святіший Отець Бенедикт XVI. Церква в Африці вступає у нову фазу розвитку, у новий етап випробувань. Тенденції розвитку Церкви на цьому континенті радикально відрізняються від західноєвропейських – число африканських католиків збільшилося з 55 млн. у 1978 році до 146 млн. у 2007 р.
Складно розглядати проблеми африканського виміру поза контекстом морально-етичних проблем Заходу, бо ж західний світ безпосередньо впливає на розвиток не тільки африканських країн, а й на весь «третій світ». Специфічною проблемою заходу є ставка на технічну раціональність та її можливості. Такий “патологічний розум”, повністю відірваний від Бога, генерує міфологізовані форми справжніх цінностей, таких як «свобода», «мир», «справедливість». Так, згадуючи європейські проблеми, Святий Отець поділяє занепокоєння російського академіка А.Сахарова: «За досвідом наївності й цинізму на заході прихована проблема беззмістовної та безцільної свободи». Такий європейський «досвід» не може дати Африці надії на мирні перетворення і є продуктом «релятивістського й нігілістичного мислення». Адже, як твердить Папа, викривлення поняття свободи та спроби переробити і спустошити Слово Боже є сучасним різновидом тиранії, а експорт отруйного духовного бруду – ознакою неоколоніалізму.
Реальність безупинної прірви між багатством та бідністю, країнами «першого» і «третього» світу, про що йшлося в енцикліці Caritas in Veritate, потребує невідкладних та швидких економічних реформ. Папська Рада «Справедливість і мир» зазначає: «Обличчя сучасної бідності – це насамперед обличчя африканських жінок та дітей». Але, як вважає Папа, реформи відбуватимуться не внаслідок форумів і синодів (які мають свої права і в яких настає велика потреба), а завдяки харизматичним особистостям, яких можна було б назвати святими. В цих умовах велику відповідальність покладено на новопризначеного голову Папської Ради «Справедливість і мир».
Кардинал Петер Кодво Аппія Турксон як новий голова Папської Ради «Справедливість і мир» є досвідченим ученим, священиком, який має багаторічний досвід у відносинах з ісламом.
Кардинал Турксон має всі таланти, щоб гідно виконувати свою місію. Він володіє англійською, розмовляє французькою, італійською, німецькою мовами та івритом і знає письмові латину і грецьку. Кардинал має прекрасну освіту – він отримав філософський вишкіл у Гані, а згодом чотири роки навчався у штаті Нью-Йорк, де отримав ступінь бакалавра богослов’я. Після священицьких свячень 1975 р. був викладачем у семінарії Святої Терези. Згодом вступив до Папського Біблійного Інституту в Римі й 1980 р. захистив ліценціат зі Святого Письма. Восени 1992 р. Папа Йоан Павло II призначив о.Пітера Koдво Аппіа Турксона архієпископом Кейп-Кості в Гані. У 1997-2005 рр. очолював конференцію католицьких єпископів Гани.
В ході роботи Другої спеціальної асамблеї Синоду Єпископів з питань Африки кардинал Петер Кодво Аппія Турксон був головним доповідачем Синоду. Теми, про які доповідав кардинал, стосувалися різних аспектів релігійного життя Африки: виховання й освіта, відповіді на виклики колоніального минулого, протидія загрозам глобалізації. Також він згадував про такі нагальні для Африки теми, як ставлення до жінки й гендерну дискримінацію, корупцію та безпринципність державних африканських лідерів, зміна ставлення до ВІЧ-інфікованих людей тощо.
Кардинал наголошував, що надзвичайно важливою справою залишається євангелізація всіх верств населення Африки, – аби Євангеліє допомагало в перетворенні й оновленні суспільства. І єдиним шляхом подолання проблем, на думку кардинала, є внутрішнє переображення Церкви, яка може сприяти й переображенню всього континенту.
Як бачимо, виклики в Африці схожі з нашими і близькі нам, і не лише нам, а також усім, хто прагне справедливості й миру. Маємо надію, що заклик Церкви до зрушення і перетворень у цій царині зробить цей світ спроможним усвідомити свою власну моральну відповідальність…
фінансово.
Щиро дякуємо!
