У другому розділі Євангелія від Луки розповідається про те, як Марія і Йосип приходять з немовлям Ісусом до Єрусалимського храму для виконання заповіді, і там їх зустрічають двоє людей похилого віку, які очікують на прихід Месії: Симеон і Анна. Фігури ці настільки символічні, що варто познайомитися з ними ближче.
Про Симеона Богоприїмця Євангеліст Лука говорить лише, що «був в Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон; чоловік той, праведний та побожний, очікував утіхи Ізраїля, і Дух Святий був на ньому.»(Лк. 2,25). Брак інформації заповнюється легендами, тим більше, що наступна за тим фраза Євангелія як би сама до того спонукає: «Йому було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерти перш, ніж побачить Христа Господа.» (Лк. 2,26).
І тут з’являється свого роду «християнський Мідраш», адже треба пояснити, що це за прогноз! За цією легендою Симеон, родом з Єгипту, був одним з 70 єврейських мудреців, яких єгипетський цар Птоломей II Філадельф (285-246 до н.е.) зібрав в Олександрію для перекладу єврейської Біблії на грецьку мову (т.з. «Переказ 70 тлумачів », або Септуагінта). Перекладаючи книгу пророка Ісаї, він дійшов до слів: «Ось дівиця зачала, і породить сина» (Іс. 7, 14) – і засумнівався, вважаючи це за помилку. Він хотів вже було виправити текст, вставити замість «дівиця» – «жінка», як раптом йому з’явився ангел і, утримавши за руку, сказав: «Май віру написаному і сам побачиш його виконання, бо ти не помреш, поки не побачиш Христа Господа, що народився від чистої Діви». З того часу чекав Симеон виконання пророцтва.
Чекати довелося довго … Але в один прекрасний день, вже у віці 360 років, «Він прийшов Духом у храм. І як батьки вносили дитя-Ісуса, щоб учинити над ним за законним звичаєм, він узяв його на руки, благословив Бога й мовив: «Нині, Владико, можеш відпустити слугу твого за твоїм словом у мирі, бо мої очі бачили твоє спасіння, що ти приготував перед усіма народами; світло на просвіту поганам, і славу твого люду – Ізраїля.»»(Лк.2, 27-32). Впізнавши Духом Святим у звичайній на вигляд дитині довгоочікуваного Месію Ізраїля, Симеон благословив Йосипа і Марію і прорік їй: «Симеон же благословив їх і сказав до його матері Марії: «Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; він буде знаком протиріччя, та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець.»»(Лк. 2,34-35).
Згідно з цією легендою, праведний Симеон Богоприїмець й справді через кілька днів після того відійшов у інший світ. В В VI столітті святі мощі його були перенесені до Константинополя, де вони зберігалися у побудованій за імператора Юстиніана церкви Святого Якова і шанувалися, за свідченням паломників, ще в 1200 році.
Легенда ця безсумнівно носить символічний характер, мало претендуючи на реальність, але, хоч і будучи відкинута багатьма з Отців Церкви, вельми популярна й сьогодні.
За іншою традиції, Симеон був сином Гілеля і батьком Гамаліїла, того самого, у чиїх ніг виховувався Савл із Тарса – майбутній Апостол Павло (Дії 22,3). Найбільш ж «офіційна» традиція повідомляє лише, що Симеон не був ні священиком, ні фарисеєм, а просто праведним і побожним старцем 112 років, який «очікував утіхи Ізраїля».
«Була також і Анна, пророчиця, дочка Фануїла з покоління Асера; вона була вельми похила віком і жила сім років з чоловіком від дівування свого; 37 зоставшися вдовою аж до вісімдесят четвертого року, вона не відходила від храму, служачи (Богові) вночі і вдень постом та молитвою. 38 І надійшла вона тієї самої години й почала прославляти Бога та говорити про нього всім, що чекали визволення Єрусалиму.» (Лк. 2, 36 – 38).
Святу Анну християнська традиція не оточила легендами. Але це не робить її менш загадковою і символічною. По-перше, в Євангелії підкреслюється, що вона «з покоління Асера», хоча на той час свою приналежність до певного коліна знало лише коліно Леві, і іноді більш-менш коліна Юди і Веніаміна, тоді як інші родоводи було безповоротно втрачено. Коліно ж Асера (Ашера в єврейської Біблії) – це одне з 10 «загублених колін», чиї сліди губляться після падіння Північного Царства і переселення Ізраїлю в Асирію (VIII ст. До Р.Х.). По-друге, вона іменується пророчицею, тоді як, за іудейської традиції, епоха пророцтва закінчилась приблизно наприкінці VI століття до Р.Х.. Що робить, 500 років по тому, у Єрусалимському Другому Храмі пророчиця з племені Асера?
Мабуть, те ж саме, що робить «дочка Асера», через 400 років після того, як прийшла з усім домом Якова в Єгипет, тобто, при виході Ізраїлю з Єгипту (Бут. 46,17 і Числ 26,46). За єврейською традицією, їй, єдиній, що залишилася від покоління праотців, довірено таємницю, завдяки якій вона впізнає того, хто повинен позбавити народ Ізраїлю з єгипетського рабства і вивести його на свободу в Землю Обітовану … Так само і Анна Пророчиця з племені Асера, впізнавши у Дитятці Ісусі Месію Ізраїлю, «почала прославляти Бога та говорити про нього всім, що чекали визволення Єрусалиму.» (Лк.2, 38).
Симеон і Анна – образ старозавітного Ізраїлю, який полум’яно очікує і нарешті дочікується свого Месії.
фінансово.
Щиро дякуємо!
