Дайджест

З читань на ІІ Неділю Великого Посту

28 Лютого 2010, 02:41 1159 Іриней Погорєльцев ОР, Ольга Лехтонен, Католицький Вісник

Єдиний шлях справжнього Богоспілкування лежить не на гору Тавор, а навпаки – з Тавора

Лк 9,28б-36

Кажуть, що Тавор, гора Преображення Господнього, досить висока. Отож, треба було добре потрудитися, щоби зійти на неї. Євангеліє нічого не каже нам про те, як саме учні прийняли пропозицію Ісуса. Чи хотілося їм того напевно спекотного дня лізти вгору? Чи йшли вони за Ісусом мовчки, а чи нарікали, не розуміючи, заради чого вони так мучаться? Спробуймо поставити себе на їхнє місце. Ось ми йдемо за Ісусом, уже мокрі від поту, зі збитими ногами, з болем у всьому тілі…

– Ісусе! Навіщо Ти ведеш нас так високо?

Знаємо, що Ісус любив молитися на горі. Але, Ісусе, навіщо аж так мучитися задля цього? Чи не можна було б знайти гору понижче або взагалі молитися на долині? Ми ж не язичники, які поклонялися своїм богам на священних узвишшях! Ми віримо в Бога Всемогутнього, Який вислуховує молитву праведного на кожному місці. Сам же казав до самарянки, що справа не в місці поклоніння, а «в дусі та в істині» (пор. Йн 4,20.23).

Можливо, Ісус хоче сказати нам на самоті щось дуже важливе? Передати нам сокровенну науку про своє Царство? Так, як Бог відкрив свій Закон Мойсеєві на горі Синай? Але знову-таки, чи не можна було б сказати це все на долині? Важливість науки не зміниться від того де саме її проголошено…
Може, цей краєвид і справді дивовижний, і вартий підйому в гору, але… Ісусе, краще опиши нам його – ми повіримо Тобі на слово, аби лиш не мучити себе тяжкою дорогою!..

Я певен, що апостоли не пожалкували про те, свідками чого вони стали на горі Тавор. Це було варте і поту, і збитих ніг. Так само виглядає дорога нашої віри. Ми часто не розуміємо, навіщо Ісус тягне нас за собою в таку далеку й небезпечну подорож. Чому віра коштує так багато зусиль? Звичайно, щоб помолитися, не треба видиратися на узвишшя. Але щоб бути насправді ближче до Бога – треба залишити долину нашого повсякдення: відірватися від усього земного, від марноти й проблем цього світу. Від усього, що нам заважає щиро звернутися до Бога в молитві, почути і прийняти до серця Його Слово, побачити Його справжню красу.

Іриней Погорєльцев ОР

Уривок про Преображення – один із найвідоміших. Але є в ньому невловима таємниця. Знову троє улюблених учнів. Знову дивна сонливість, яка бере їх у найважливіші моменти. Напевно, близькість Бога-Отця складна для людської психіки настільки, що організм поспішає зануритися у рятівний сон…
Учні побачили тільки завершення славної зустрічі Ісуса і пророків, лише відблиск Його Преображення. Але й цього їм вистачило, аби пережити справжнє потрясіння. Петро поспішно заговорив про три кущі (намети). І хоча першим його вигуком було «добре нам тут бути», думав він не про себе. Він думав про побачене вище Світло, що його хотів затримати ще на деякий час, хотів якось послужити цьому Світлу. Хоч би ще трохи бути причетним до цієї радості, якої удостоївся торкнутися…

Бог же занурює апостолів у хмару, позбавляє їх змоги бачити Світло. І каже: «Це Син Мій улюблений, Його слухайте». Світло слави Господньої приховує хмара. Чому?

Тому що Господь розмовляв із пророками про той страшний кінець, exodus, що чекає на Нього. Замість Богоспілкування у славі на Ісуса чекає дорога в Єрусалим. Замість радісної причетності до Божого Світла – швидкоплинна слава від людей. Замість натхненного служіння – зрада одного з Дванадцятьох, термява і жах Гетсиманії. Де улюблені учні, зі слабкості людської, знову поринуть у сон…

Доки у світі існує зло, ми, християни, не зможемо впіймати у свої «кущі» радість Богоспілкування (нехай навіть у нас найкращі наміри і найчистіші помисли). Не зможемо надовго затримати радість від Зустрічі з Богом. Нас так само накриє непроникна хмара. Буде той самий голос: «Його слухайте». А що означає слухати Ісуса? Це зійти з гори Тавор (полишити ті місця, де нам було добре), зануритися в грішний світ, прийняти його бруд, темряву, біль. Перемогти страх і прийняти все те, що прийняв Господь. Той, хто бажає залишитися на горі Преображення, аби вхопити преображеного Господа за полу, вхопить лише пустку. Бо Господь іде іншим шляхом.

Єдиний шлях справжнього Богоспілкування лежить не на гору Тавор, а навпаки – з Тавора.
На Голготу.

Ольга Лехтонен

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

СЮЖЕТ

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity