Дайджест

Різні мови й культури – одна віра

21 Березня 2010, 06:30 1847 Наталія Фещук, Католицький Вісник

125-річчя храму у Тереблечому. В центрі – владика Леон Малий, якого оточують юні тереблечівські парафіяни. Ліворуч – настоятель о.Мар’ян Попеляр. Ліворуч від владики – о.Віктор, настоятель місцевої спільноти УПЦ (МП).

На перехресті двох мов і двох культур є на Буковині римо-католицька парафія святих апостолів Петра і Павла прикордонного села Тереблече. Тому-то місцеві католики добре знають і українську, й румунську, і навіть польську мови. Однак разом із цим бережуть місцеві традиції, а свою глибоку віру стараються трепетно передавати дітям. І якщо в неділю на Месу до храму приходить до сотні парафіян, то серед них – завжди чверть молоді і майже стільки ж діток.

Активне християнське життя юного покоління тут засвідчує, зокрема, діяльність дитячого товариства «Діти Марії» та проведення різноманітних конкурсів, як от останнього із них – концерту пісень для Ісуса.
Та перед цим – кілька слів з життя католиків цього прикордонного селища. Від обласного центру, Чернівців, їх віддаляє майже 30 км. Виїжджаючи з міста у напрямку райцентру Глибока, дедалі частіше можна почути румунську мову. Але настоятель храму у Тереблечому о.Мар’ян Попеляр розповідає, що, приїхавши працювати до парафії, був вражений, почувши тут, у селі на кордоні з Румунією… польську мову. З’ясувалося, що чимало місцевих католиків – україномовних і румуновних – вдома розмовляють саме польською, адже є нащадками гуралів (мешканців гір – прим.ред.), що оселилися тут ще до початку ІІ Світової війни. Цікавий факт: якщо нині Тереблече пишається своїм найзнаменитішим земляком – народним артистом України Іво Бобулом, то оригінальною польською говіркою місцевих жителів активно цікавляться фахівці-мовознавці. Власне, саме у Глибоцькому районі розташовані ще два поселення, знамениті далеко за межами України: це село Біла Криниця – всесвітньовідомий центр старообрядництва та село Волока, всі жителі якого зайняті у весільній індустрії: шиють та експортують до Європи весільні сукні.

За різних часів історія вносила свої корективи у життя прикордонних жителів. Взяти до уваги хоча б факт зміни назви смт.Тереблече, яке за СРСР іменувалося Порубним. Але навіть у радянські часи римо-католицький храм тут ніколи не був зачинений, у ньому завжди молилися люди. Можливо, різними мовами, але у щирій єдності.

До речі, ще до того, як у Тереблечому було зведено храм, місцеві римо-католики належали до парафії, заснованої 1777 р. у м.Серет (нині румунському) Чернівецького деканату. Саме у Сереті 1370 р. було утворено перший на буковинських землях католицький єпископат.

Сам же храм свв.Петра і Павла 2008 р. відсвяткував своє 125-річчя. Сучасну муровану святиню у Тереблечому збудували у 80-х роках ХІХ ст. Тоді, за пароха о.Марцеля Хмури, численність вірних (як і перед І Світовою війною за о.Мавритія Колянкевича) становила майже шість сотень! Після ІІ Світової війни храм не закрили, але Богослужіння у ньому проводилися вже не так часто. Натомість від 70-х років ХХ ст. Святу Месу у храмі регулярно служив о.Франциск Краєвський, доїжджаючи сюди із Чернівців.

Сьогодні Тереблече лише доповнює своє християнське життя новими традиціями. Так, уже 10 років поспіль римо-католицькі парафіяни на урочистість Божого Тіла урочисто, процесією, йдуть селом. А нещодавно, коли завершився цикл різдвяних свят, у храмі Петра і Павла вирішили по-своєму подякувати Богу за пережиту радість та організували концерт пісень і коляд для Ісуса. Свято приготувала парафіяльна молодь, і розпочала з найменших вірян – дітей. І хоча малеча не завжди співала в унісон, їхній виступ не залишив нікого байдужим, особливо щирі дитячі слова: «Світи, мала зірочко, світи, до Ісуса нас веди» чи «Нехай кожна матуся щиро кохає татуся». Врешті, до дитячих співів активно долучилися всі парафіяни. А за гарні пісні для Ісуса хлопці та дівчата навіть отримали спеціальні дипломи – на пам’ять про гарну подію і як заохочення до подальшого поглиблення власної віри.

У лютому Львівську дієцезію навідала подвійна радість. У ІІ декаді лютого католикам Буковини повернули храм Найсвятішого Серця Ісуса по вул.Шевченка в Чернівцях. Перед цим у святині містився Державний архів Чернівецької області. До 1 березня цей храм заплановано офіційно передати у власність католицькій громаді міста.

Ще раніше свято прийшло на Львівщину, до хирівських католиків – їм також віддали святиню після 18 років очікування. Реконсекрація храму св.Лаврентія відбулася 21 лютого ц.р.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

СЮЖЕТ

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity