6 березня ц.р. кардинал Вільям Джозеф Левада, префект Конгрегації віровчення, виступив в Королівському Університеті в Кінгстоні (Онтаріо, Канада). У доповіді “П’ятсот років після св.Йоана Фішера: ініціативи Бенедикта XVI для Англіканської Спільноти” йшлося про контекст нещодавньої Апостольської Конституції Anglicanorum coetibus та аналізувалися сподівання та перспективи об’єднання англіканських спільнот із Католицькою Церквою. Наводимо уривки з доповіді кардинала Левади.
Кардинал Вальтер Каспер, нинішній глава Папської Ради сприяння єдності християн, у зверненні до Палати Єпископів Церкви Англії під час обговорення питання про [англіканські] єпископські свячення, в червні 2006 р. зауважував: «Оскільки єпископський уряд – це служіння єдності, то рішення, яке ви обговорюєте, нерозривно пов’язане з питанням єдності Церкви і, разом із цим, – з метою екуменічного діалогу. Це було б рішення, що суперечить загальній меті, якої ми до цього часу прагнули у нашому діалозі: повне церковне сопричастя, яке не може існувати без повного сопричастя в єпископському уряді».
Під час підготовки конституції Anglicanorum coetibus ми зустрічалися з англіканськими консультантами. І ці єпископи й богослови запропонували Катехизм Католицької Церкви як норму віри для спільнот і груп англіканців, які могли б скористатися цим новим інструментом для повної спільнотної єдності з Католицькою Церквою. Тому я волів би називати Катехизм як екуменічну ініціативу Папи Бенедикта XVI та його попередника.
Єдність із Католицькою Церквою – мета екуменізму, або, іншими словами, «так ми виражаємо цей шлях». Зрештою, сам процес діяльності, спрямований на єдність, провадить до змін у церквах і церковних спільнотах, які беруть участь у діалозі, а також наявні приклади вступу в сопричастя справді допомагають Католицькій Церкві й збагачують її. Одразу ж зауважу, що коли я кажу про збагачення, то йдеться не про будь-яке сутнісне доповнення елементів освячення і правди Католицької Церкви. Христос забезпечив її всіма сутнісними елементами. Маю на увазі доповнення методів вираження цих елементів, способів, які підвищують спільне усвідомлення невичерпності скарбів, що ними обдарував Церкву її Божественний Засновник.
Про нову реальність видимої єдності серед християн не маємо думати як про таке собі об’єднання неспівмірних елементів, яких раніше не було в жодній спільноті. Другий Ватиканський Собор виразно навчає, що всі елементи освячення і правди, які були даровані Церкві Христом, перебувають у Католицькій Церкві. І нове – це не набуття чогось суттєвого, що досі було відсутнє. Натомість нове полягає у тому, щоби споконвічні істини та елементи святості, які вже перебувають у Католицькій Церкві, сфокусувати по-новому, надати їм нового акценту й звучання для різних груп віруючих, які визнають Христа, аби ті згромадилися у досконалому сопричасті одне з одним, втішаючись зв’язками віри, права, культу й милосердя, по-різному, у гармонійному їх поєднанні.
За інформацією блогу rorate-caeli.blogspot.com, 9 березня 2010 р.
(скорочений переклад «КВ»)
фінансово.
Щиро дякуємо!
