Повернення в минуле

Ніхто не застрахований від діяльності сект. Специфічний момент життя, наприклад, розлучення чи навчання в чужому місті може стати причиною, що людина піддається впливу гуру і технікам промивання мізків. Легко ввійти в секту, важче звільнитись від неї.

«Незважаючи на те, наскільки великою є твоя проблема, завжди можна зарадити їй принаймні частково. Неважливо, чи це пов’язане з твоєю працею, чи з дітьми, насиллям, стресом, чи невпевненістю у майбутньому. Завжди існують реальні розв’язки проблеми. Я знаю їх і допоможу тобі, лише зателефонуй», — це не реклама терапевтичної консультації, хоча на перший погляд так виглядає. Такі листівки роздають на вулицях Лондона члени Сайєнтологічної Церкви.

«Ти не мусиш бути дурнем, щоб тебе обдурили», — сказав Роберт Чіалдіні на конференції, присвяченій сектам, яка відбулась минулого року у Мадриді. Він доводив, що, використовуючи конкретні техніки впливу, можна обдурити кожного. Майкл Лангон, психолог та директор International Cultic Studies Association стверджує, що секти використовують психоманіпуляцію, абсолютну залежність членів і примусову структуру — група поглинає людину, автономія мислення та існування втрачається на користь групового мислення.

Захоплення адептів

Спочатку контакт із сектою здається таким самим невинним, як перша сигарета — ніщо не провіщає майбутньої залежності. Потенційного адепта захоплено. Колишній член секти Муна говорить про «закидання гачків»: людині, яку вербують, присвячують час, її оточують та «бомбардують» любов’ю. Вербований відчуває себе особливим. Починає вірити, що зустрів друзів, які бачать в ньому те, що сім’я часом може не помітити. Ті, що вербують, підкреслюють свою схожість із новим членом, щоб він міг ідентифікувати себе з ними. Свідки Єгови намагаються виглядати так, як люди, що мають сім’ю. Сайєнтологи, які вербують в університетських комплексах, створюють образ динамічних студентів. Вони розпізнають потреби та слабкі місця кандидатів і витягають із них інформацію.

Коли жертва вже емоційно втягнута, їй представляють ідеологію групи. Річард Е. Петті та Джон Т. Качіоппо назвали цей процес ELM (від англ. Elaboration Likelihood Model). Спочатку встановлюється, що саме потрібно комусь передати, а потім — як сформулювати повідомлення. Комунікант користується двома каналами: безпосереднім (інформація, яку дають прямо, наприклад, основні доктрини) і опосередковано (елементи – емоційні, ірраціональні, нелогічні, часто і обмани). Другий елемент часто допомагає тоді, коли треба викликати емпатію або відкинути звинувачення. Що більш аналітично налаштований слухач, то частіше той, хто говорить, використовує позаінтелектуальні аргументи та грає на емоціях. Це хороший метод відвернути увагу від неузгодженості головного повідомлення.

Тоталітарні техніки

Способи маніпуляції та контролю, що використовуються в сектах, нагадують техніки, які використовуються у тоталітарних системах. Стівен Хассан і Пол Мартін, які колись були в секті, в діяльності сект розпізнали багато методів, які використовувались під час війни в Кореї. Це такі як: монополія на правду, відрізання від зовнішнього світу, демонізування всього, що є поза групою. Поділ, майже прірва, між «ми — члени секти» та «вони — всі інші», а також специфічна мова прихильників – створюють простір, в якому можуть перебувати тільки члени секти. Переконання, що «ніхто нас не зрозуміє», в поєднанні з дивними віруваннями, що суперечать здоровому глузду, призводять до ізоляції абсурду і поглиблюють прірву.

Що єднає завербованих людей? Певні риси, наприклад, шизоїдний тип особистості збільшує піддатливість на вербування. Марк Галантер зазначає, що 60 % членів сект — це люди, схильні до депресії. На думку Девіда Левіна і Джеймса Солтера розгубленість та дезорієнтація сприяють тому, щоб піддатися авторитарному батьку-гуру та матері-групі, котра опікується.

Утримати в стані піднесення

Легко вступити в секту, важче звільнитись від неї. Маргарет Талер Сінгер переконує, що люди, які вийшли з секти, часто переживають депресію. Секти контролюють час і переобтяжують людей працею, часто суворо обмежують сон і застосовують виснажливі дієти. Все це для того, щоб утримати людей в постійному перебуванні у стані піднесенні, в постійному русі та збудженні. Після того, як людина залишить секту, закінчується ілюзія мети та місії. Як пишуть Давид Левін та Роберт Райт, люди не знають, чим заповнити власний час, мають відчуття браку сенсу і знецінення. Вони почуваються самотніми. Коли вони залишають секту, їхні зв’язки з близькими бувають вже роками розірвані. Трапляється так, що сім’я та друзі залишаються у секті. Навіть більше, негативно налаштовані проти «зрадника».

Планування майбутнього й організація щоденного життя стає проблемою. В секті кожен аспект життя був під контролем. Її член не звик приймати самостійні рішення. Часто має проблеми з пізнанням власних потреб — не знає, чи він голодний, чи йому холодно, що любить. Навіть простий вибір, наприклад, що з’їсти на сніданок, стає проблемою. Екс-сектант повинен заново вчитись самостійно мислити. Часто має неврегульовані професійні справи. Як пояснити потенційному працедавцю роки, витрачені на продаж квітів та медитацію?

Члени сект можуть переживати стани зміненої свідомості. Через те, що секти використовують різні методи контролю мислення, узалежнення, між іншим, години медитації, транс, недостатність сну, гіпноз, псевдотерапію, яка спирається на теорії антипсихіатрів (наприклад, Рональда Д. Лаїнга) та яку проводять некваліфіковані люди, мантри, а також збірні ритуали. Буває так, що вони звертаються до дієт, які послаблюють критичність мислення. Нестача глюкози призводить до зниження пильності, а нестача білку або низькокалорійна дієта знижують опір. Страви з малим вмістом кальцію плюс дихальні вправи викликають оніміння, яке пояснюється як відчуття енергетичного поля. Натомість гіпервітаміноз може стати причиною марень. Все це тримає членів секти в приголомшеному стані. Після того, як людина вийде з неї, вона повинна вміти справлятись з ситуаціями, які викликають подібні стани і повернення до «сектантського» стану мислення. Стимулами можуть бути визначені слова, мелодії або запахи.

Туга за сектою

Психіатр Луїс Джоліон Вест вважає, що колишні члени секти страждають на посттравматичний синдром. Вони також повинні перемогти почуття провини. В секті часто брехали, порушували закон, були жертвами насилля або його свідками. Їм пояснювали, що нечесна поведінка служить для реалізації ключових цілей і тому виправдана. Коли людина залишає секту, вона починає по-іншому дивитись на ці дії. Їй соромно, часто вона залишає в групі людей, яких сама завербувала. Крім цього вона починає усвідомлювати, як скривдила близьких, коли розірвала сімейні зв’язки, віддала секті своїх дітей. Особи, які були сексуально використані, вважають, що вони несуть відповідальність за те, що з ними сталось. Тепер бачать абсурдність вірувань секти і звинувачують себе в надмірній наївності.

Колишні члени секти переживають кризу тотожності, віри та світогляду. Багато років вони вірили, що обрані, що реалізують важливу місію. Пробудження часом буває прикрим. Гуру, «втілення бога», виявляється звичайним криміналістом або ж психічно неврівноваженою людиною, а час, проведений в секті, — втраченим часом. Але люди тужать за тим піднесенням, все їм здається нудним, вони шукаюсь сильних вражень. Також з’являється туга за близькими людьми, які залишились у секті. Луїс Кендал, психолог, яка була вихована в секті, стверджує, що відчуття втрати є особливо сильним у другому поколінні членів секти, які часто залишають в ній батьків, братів та сестер.

Колишні члени секти недовірливі. Це виникає зі свідомості того, що їх ошукали, а також з індукованої в секті параної. Вони бояться психічної хвороби, страх посилюється поверненням станів зміненої свідомості. Багато з них, як доводять Маргарет Т. Сінгер та Річард Офше, бояться наслідків залишення групи. Страждають через фобії, атаки паніки, кошмари, неврози і страх перед помстою секти. В русі Легіонери Христа, який звинувачують в сексуальному використанні своїх учнів, складають обітниці про те, що ніколи не критикуватимуть жодних дій лідера.

Рани, завдані сектою, після того, як людина вирветься з неї, довго загоюються. Це нагадує вихід із залежності. Повернена свобода купується стражданням.

Увага! Секта

Як розпізнати, чи група є сектою? Це важко, але існують сигнали тривоги. Будь обережний, коли:

– Зустрічаєш підозріло симпатичних людей, які присвячують тобі багато часу, нічого не очікуючи взамін (можеш бути певен, що незабаром вони почнуть ставити умови);

– Про людей, з якими ти познайомився тиждень тому, починаєш думати як про «найкращих друзів», які «розуміють тебе, як ніхто інший»;

– Маєш відчуття, що ти «обраний;

– Чуєш, що ти можеш приєднатись до елітної групи, яка реалізує історичну місію;

– Після розмови з членами групи в тебе добрий настрій, але ти не пам’ятаєш, про що саме була розмова;

– Члени групи уникають відповідати на твої запитання, а замість відповіді кажуть: «Прийди на зустріч, тоді зрозумієш»;

– Інформація, яку тобі надають, подається занадто швидко, хаотично, з посиланням на емоції;

– Група проголошує, що знає, як розв’язати всі твої проблеми і тільки в ній ти можеш отримати спасіння, здоров’я, успіх, реалізацію тощо;

– Члени групи ставлять багато запитань, хочуть знати про тебе якнайбільше;

– Члени групи використовують специфічну мову;

– Особливості доктрини відкривають тобі поетапно, і вони відрізняються від того, що було сказане на початку;

– Негативні думки про групу сприймаються, як доказ переслідування і змови;

– Те, що говорять про групу її члени, значно відрізняється від інформації з інших джерел;

– Група не підтримує контакт з колишніми членами групи, звинувачує їх та очорнює;

– Приналежність до групи пов’язана з особливими практиками (дієта, ритуали), а відмова приймати в них участь означає виключення;

– Доктрина важливіша, ніж особистість – багаторічні зв’язки між ними не мають значення, група радше пожертвує кимсь, ніж відмовиться від принципів;

– Члени групи практикують публічне визнання гріхів, знають один про одного все;

– Контакти з людьми з-поза групи не схвалюються або й зовсім забороняються;

– Методи фінансування групи – незрозумілі;

– На чолі стоїть харизматичний лідер;

– Всі члени групи подібно виглядають, подібно поводяться, говорять одне й те ж: що тільки після вступу в групу знайшли правду, щастя і «почали нове життя»;

– Приналежність до групи тобі здається важливішою, ніж сімейні зв’язки і давні знайомі.

Kinga Kunowska, Charaktery, 2(109), luty 2006
Переклад: М. Красюк