В час, коли Католицькій Церкві занили давні рани слабкості та грішності її дітей, ми вирішили поговорити про єдність – запоруку та земну основу буття християн у світі. Єдність означає силу. І віри також.
Дивно… Поки людську спільноту один за другим стрясають педофільські скандали, про чергового єпископа чи кардинала, «замішаного» у справі, не згадує хіба лінивий. От тільки маленька неприємність – чому основний акцент трагедії поволі переходить саме на фінансову компенсацію жертвам?
На жаль, навіть побіжний огляд реакцій на ці проблеми стверджує гіркий факт: найбільше крику – з боку людей «наївної» віри. Абсолютне незнання віровчення та церковної дисципліни та самовизначення у вірі, побудоване не на Традиції, а на такій собі «традиційності», дали гіркий плід – люди ледь не самі шукають привід для спокуси, щоб якнайшвидше звинуватити у всьому «тих гидких церковників». Дивно.
Водночас є й інший бік справи, подібний до felix culpa, тобто щасливої провини. Принаймні такий термін Церква вживає щодо гріха Адама. Скандальний розголос церковних проблем спровокував католиків цілого світу замислитися над сенсом своєї віри – у кому вона полягає? У Бозі чи в людях, нехай навіть і в людях Церкви? Християни цілого світу зносять молитву за Святішого Отця та єдність церковної спільноти. Кардинали та єпископат, порушуючи дипломатичні протоколи, щиро визнають, що готові навіть померти за Церкву та Папу, як буде треба. Вірні всього світу з тривогою переглядають Богослужіння з Ватикану – тільки б не сталося чергового нападу на Понтифіка…
Коли хірург розрізає нарив, тече гній. Без цієї операції скоріш за все почнеться зараження крові, і людина без допомоги просто загине – інфекція, потрапивши в кров, швидко поширюється всім організмом. Догляд за хворим та його одужання – завдання оточення. Хвороба може парадоксально зцілити душу – адже бачиш, що є справжнє, а що – лише тимчасове. В час важкої та незручної хвороби зазвичай дізнаєшся, хто твої справжні друзі, а хто був з тобою лише «за сприятливих умов». Загроза здоров’ю, до того ж, найкращий вчитель догляду за собою – адже лише той, хто не хворів серйозно, може думати, що це взагалі ніколи з ним не станеться.
Час болю та випробувань для будь-якої помісної Церкви може настати в будь-який момент. Часто він нагадує свого роду тест на вірність та єдність – і Божого Провидіння це не виключає. І програють ті, які за порівняно дрібними чварами та негараздами не зауважать Символу Віри – в Єдину Святу Вселенську та Апостольську Церкву.
Цитата на обкладинці:
Ми маємо розуміти та шанувати різноманітність українців, яка є багатством краю, взаємно збагачуватися цією різнорідністю, а одночасно ми маємо показати, що ми – діти одного Бога…
Архієпископ Мєчислав Мокшицький
фінансово.
Щиро дякуємо!
