Ознаки заробітчанства

Суб’єктивний погляд, опертий на чужих та власних спостереженнях

Українці за кордоном швидко асимілюються і приймають тамтешні правила поведінки (у цьому є плюси та мінуси), але, коли вони тільки сходять з літака, потяга, автобуса, корабля чи іншого засобу пересування на чужу землю, то ще деякий час залишаються нашими-рідними і дуже виділяються з загальної маси. То ж якщо ви тільки прибули за кордон і не маєте там нікого близького, або вже давно там живете, але знаєте, як важко буває на початку, і хочете чимось допомогти своїм співвітчизникам, можете їх легко побачити у натовпі чужих облич. Словом,

За якими ознаками можна впізнати новоприбулого українського заробітчанина за кордоном:

Чорні пластикові пакети BOSS. Не прапор і не герб, а ці пакети, що заполонили всю країну, стали символом нації за кордоном. Фірма мала б платити солідний податок в державну скарбницю за розкручування бренду по всьому світі. Пакети витіснили з ринку навіть популярні «кравчучки» та сумки в клітинку.

Велика кількість блискіток в одязі, аж очі розбігаються. Кілька разів доводилось чути від українок-заробітчанок, що жінки за кордоном «вдягаються, як бомжихи». Зате наші красуні можуть і на «чорну» роботу вдягнутись так, що всі навколо будуть задивлятися. Основне правило: не треба зручно, головне – гарно.

«Пацики і сємки». Ніде правди діти, наші співвітчизники (можливо, братні народи також) полюбляють йти по вулиці і плюватись зернятами, не слідкуючи за траєкторією польоту шкарлупи. А що? Воно ж маленьке – його не видно. Проте українця (особливо за кордоном), що плюється на всі боки, видно за кілометр.

Благо, запаси нелущених зернят швидко закінчуються (разом з домашнім салом, ковбасою та іншими припасами) і доводиться ставати все більше схожим на «сіру масу» культурних іноземців.

Ігнорування смітників. У творче об’єднання «До смітника не донесу» входить немала кількість українців. Під ноги летять не лише лушпиння від зернят, але й більш важкі предмети. Але це лише на початку, доки не довелось зіткнутись з реальністю: шаленими штрафами за невинно кинутий папірчик з мосту в річку. Правоохоронці не переймуться емоційними розповідями про те, що «він так гарно кружляв, як літачок, а потім плив, немов кораблик». Сплативши штраф, доводиться покидати улюблене об’єднання.

Надмір косметики. За кордоном жінки не малюються так як в серіалах «Беверлі Гіллз» чи «Район Мелроуз». Так там фарбуються лише наші співвітчизниці. Хоча теж, до пори-до часу.

За якими ознаками можна впізнати заробітчанина-християнина:

Ми можемо ходити з пакетами BOSS або з торбинками від Gucci, відрізнятись найрізноманітнішими стилями в одязі, бути багатими чи бідними, холериками чи флегматиками, більш святими чи тільки починати дорогу до святості, слухати рок, попсу, альтернативу чи класику… Одне у нас схоже – ми разом «сидимо на чемоданах», бо всі ми тут на заробітках, а Вітчизна наша в Небі.