Ми потроху наближаємося до століття Фатімських об’явлень. Трохи дивно про це думати. Всі католики знають про ці об’явлення, про Фатімські таємниці, багато хто молиться Фатімським розарієм, пам’ятаємо заклики Діви Марії до посту й молитви – це наше, так би мовити, сьогодення. Однак час минає… Чи віруючі насправді виконали те, про що просила Діва Марія?
Найпоширеніше знання – це те, «про що всі знають», але мало хто – докладно і серйозно. Отож ми вирішили розпитати про «Фатімську тему» с.Марту Рик OSU – викладача в Інституті св.Томи Аквінського і давню співпрацівницю «КВ».
Сестро, як слід сприймати Фатімські об’явлення й оголошені Дівою Марією таємниці?
Як казав держсекретар Ватикану кардинал Анджело Содано з нагоди проголошення третьої Фатімської таємниці, «Фатімські об’явлення в особливий спосіб стосуються боротьби атеїстичних систем з Церквою і з християнами. Вони описують великі страждання свідків віри останнього століття Другого тисячоліття. Це безкінечна Хресна дорога, яку проходили Папи ХХ століття». Ми вже знаємо, що третя таємниця стосувалася збройного нападу на Святішого Отця Йоана Павла ІІ. Він беатифікував 13 травня 2000 р. двох фатімських пастушків – Франсішка і Жасінту Марто, а під час проповіді, виголошеної у Фатімському санктуарії, сказав: «У своїй материнській турботі Пресвята Діва прибула сюди, щоби просити людей, аби вже ніколи не ображали Бога, нашого Господа, Котрий і так сильно зневажений». Вона просила пастушків багато молитися і приносити жертви за грішників, бо «так багато душ потрапляють до пекла через те, що ніхто за них не молиться і не приносить жертви».
Бог знову дає свої об’явлення «малим і немудрим світу цього»… Діти змогли почути заклик Богородиці і стали першими, хто складав жертви – реальні жертви своїх страждань…
Причому це звернення не було нав’язуванням «вищої волі» силоміць, владою Всемогутніх Небес. Одне прохання Пречистої Діви стосувалося молитви на Розарії – вочевидь ця молитва має величезну міць. Друге стосувалося покути. І, шануючи вільну волю дітей, Матір Божа своє прохання виразила питанням: «Чи хочете ви складати жертви і охоче приймати всі страждання, які зішле вам Господь, як винагороду за гріхи, які ображають Його Божественну Велич? Чи хочете страждати, щоб ублагати навернення грішників, відшкодувати за провини перед Богом і за все, що ображає Непорочне Серце Марії?” Діти згідно, разом відповіли: «Так, хочемо». Тоді Марія підтвердила, що вони будуть страждати, але додала в поясненні, щоб не боялися, бо Божа благодать зажди їх супроводжуватиме. Таке послання діти винесли вже з першого об’явлення 13 травня 1917 р.
Чи Ви у спілкуванні з віруючими зустрічаєте в них розуміння того, що таке покута, про що треба пам’ятати, як її виконувати? Адже напевно не йдеться про те, щоб «спідниця до землі й очі долу», і боронь Боже посміхнутися!
Маємо велику допомогу в навчанні Йоана Павла ІІ, який докладно зібрав, так би мовити, «головні пункти покути». Треба пам’ятати, сказав він, про почуття гріха, яке ослаблене в сьогоднішньому світі; про спокуси і спокушування – сам Господь Ісус, «досвідчений в усьому на нашу подобу за винятком гріха», не відмовився бути спокушуваним, аби показати, що Його учні також будуть спокушувані, та вказати, як треба поводитися під час спокус. Для того, хто просить Отця не бути спокушуваним понад сили й не піддатися спокусі, тобто хто не шукає можливості до гріха, спокуса не означає вчинення гріха. Натомість вона є можливістю для зростання, через покору і чуйність, у вірності та згідності життя з вірою. Про піст Папа сказав, що його можна практикувати як знак навернення, скрухи та особистого умертвлення, і водночас – у єдності з Христом Розіп’ятим, у солідарності з голодуючими і страждальцями; про милостиню – що вона є засобом надання конкретного вираження нашій любові через ділення благами з тими, хто переживає наслідки бідності. Про внутрішній зв’язок, тобто есхатологічну мету Церкви – єднання всіх, єдність між Богом і людьми, бо люди вже призвичаїлися до поділів у світі! Єднання має відбуватися в конкретних обставинах – у родинах, суспільствах, суспільних структурах, жодної «теорії». Це єднання є чотиризначним: поєднання людини з Богом, самою собою, з братами та всім створінням.
Цілий світ потребує спасіння. Цей світ – то також і ми самі. Ми частково добрі й частково грішні, для спасіння потребуємо постійної допомоги. Марія заохочує нас відправляти з цією допомогою молебень п’яти перших субот місяця: «Прийду в час смерті з потрібними для спасіння благодатями до всіх, які протягом п’яти місяців у першу суботу місяця посповідаються, приймуть Святе Причастя, помоляться один Розарій і протягом 15-ти хвилин разом зі Мною роздумуватимуть над таємницями Розарію в намірі відшкодування за гріхи».
Отже, ми в цій розмові ще раз пригадали головні пункти закликів Діви Марії: Розарій, покута, практика п’яти перших субот. Фатімським пастушкам Богородиця показала пекло, аби вони чіткіше зрозуміли (і нам переказали), наскільки важливими є піст і жертвувані страждання…
Не тільки це! Хочу звернути увагу на один із вельми суттєвих моментів, які стосуються Фатімських об’явлень. В об’явленні від 13 липня 1917 р. Матінка сказала дітям: «Жертвуйте за грішників і часто повторюйте молитву, особливо коли складаєте жертву: О ІСУСЕ, РОБЛЮ ЦЕ З ЛЮБОВІ ДО ТЕБЕ, ЗА НАВЕРНЕННЯ ГРІШНИКІВ І НА ВІДШКОДУВАННЯ ЗА ГРІХИ, ЯКІ ОБРАЖАЮТЬ НЕПОРОЧНЕ СЕРЦЕ МАРІЇ». Тобто ключем тут є не саме виконання покут, а чинення їх з любові до Ісуса. І практика молебнів до Непорочного Серця Марії так само не є якоюсь інструкцією для виконання: «Серце» – джерело милосердя і любові. З любові все створене і оновлене спасінням, з любові Бог дає нам різні об’явлення. З любові Марія прийшла просити про молитву за навернення Росії, аби можна було врятувати світ від небезпек, які загрожували поширитися з безбожного краю.
Однак присвячення Росії Непорочному Серцю Марії в той час виконане не було, з цілої низки причин, і здійснив його лише Йоан Павло ІІ (25 березня 1984 р.). Комуністична система нарешті почала розвалюватися – однак скільки ж біди вона принесла… А що сьогодні, через неповне століття, з «наверненням Росії» (до якої на час об’явлень відносилась і територія України)?
Чимось незвичним є сама згадка про Росію в посланнях з Кова да Ірія (які ми узагальнююче звемо Фатімськими). Для пастушків ці слова були настільки чужими і незрозумілими, що Лусія вважала «Росію» за якусь велику грішницю, про чиє навернення Марія просила молитися. Візіонери не ходили до школи, не вміли читати, Росія для них була «на іншому кінці світу», вони геть нічого не могли знати ані про цю країну, ані про «помилки», які незабаром мали охопити половину землі. Вони говорили, повторюючи слова Марії, яких самі не розуміли. Це свідчить про надприродність об’явлення.
Фатіма і комунізм «народилися» в один і той самий час. 1917 року вони обоє перебували в колі найважливішого питання, яке стосувалося рішення долі світу. Чи людина виступить «за» Бога чи проти Нього? Покірна Фатіма приносить відповідь: «так, для Бога», горда Росія оголошує: «не для того, що Боже». Росію поглинув атеїзм, і десятками років її терзав сатана, породжуючи зло, нищачи священиків, церкви, віру, сіючи страждання.
А щодо її навернення, то с.Лусія ще за свого життя повторювала, що Росія навертається, і що не йдеться про навернення до католицизму, але ДО БОГА, і це відбувається. Останнє, що можу додати, стосується подій від 10 квітня ц.р., коли не тільки прості люди, а й високопосадовці пішли до церков і запалили свічки по загиблих, молилися поруч: президент і прем’єр… Досі такого не було. Потім президент Росії полетів до Кракова на похорон, молився разом з поляками. За все це дякуймо Богові: DEO GRATIAS!
фінансово.
Щиро дякуємо!
