Львів’яни під дощем виступали проти пропаганди гомосексуалізму

Незважаючи на зливу, близько 500 львів’ян, представників громадських та релігійних організацій 16 травня взяли участь в акції протесту проти популяризації та пропаганди гомосексуалізму та висловились на захист традиційних
сімейних цінностей.

Активісти роздавали перехожим буклети, в яких йшлося про небезпеку розповсюдження і популяризації гомосексуалізму, а прапори та транспаранти довкола площі чітко окреслювали позицію демонстрантів: «Львів проти гомосексуалізму», «Україна – не Содом», «Гомосексуалістами не народжуються», «Гидота не пройде», «Нас не нахилити», та інші.

Координатор акції Олександр Савченко, голова Фонду захисту сім’ї та пастор однієї із львівських євангельських церков, на початку акції зацитував колективний лист, направлений напередодні у Львівську міську адміністрацію від імені церков та громадських організацій. Однією із основних вимог його автори висунули заборону на державному рівні пропаганди гомосексуалізму. А 16 травня біля ніг Кобзаря ще раз публічно проголосили свою позицію та почали збір підписів за встановлення кримінальної відповідальності за пропаганду гомосексуалізму в Україні.

Як повідомив пан Савченко, під час підготовки до цього мітингу, в суботу волотери організацій-учасників вже зібрали понад тисячу підписів львів’ян на підтримку цієї ініціативи. Тепер організатори руху ставлять перед собою завдання: зібрати у Львові щонайменше 100 тисяч підписів за заборону пропаганди гомосексуалізму.

«Ми не гомофоби, але відстоюємо українську родину без збочень», – лунало з імпровізованої сцени. Протягом двох годин на ній також стояла блакитна клітка з зачиненою всередині сім’єю – в такий наглядний спосіб ініціатори мітингу намагались привернути увагу суспільства до «голубої клітини», яку держава своїм байдужим ставленням до небезпеки гомодиктатури погрожує традиційним сім’ям.

«Ми не маємо нічого проти цих людей (гомосексуалістів та лесбіянок), не відчуваємо до них страху чи ненависті. І наголошуємо, що гомосексуалізм – це залежність, яку треба лікувати», – продовжував координатор акції.

Серед вимог, які висуває християнська спільнота до місцевої влади, – заборона проведення у Львові гей-парадів, відкриття клубів для секс-меншин і заборона проведення будь-яких шоу за участі людей нетрадиційної сексуальної орієнтації.

Олександр Жук, керівник громадської організації «Ін Фокус», говорив про поняття «свободи» і «толерантності», які не завжди вірно трактуються в суспільстві. «Ми не можемо мовчки дивитися, коли розбещують нашу молодь. Це не толерантність, а злочин. І якщо ми клюнемо на цю так звану толерантність, то дуже швидко отримаємо диктатуру сексменшин».

Також пан Олександр навів невтішні приклади подібної диктатури у Європі, де лише за цитування першого розділу послання до Римлян святого апостола Павла або проповідь на цю тему шведський священнослужитель може отримати до року ув’язнення. Захистити Україну від подібної псевдотолерантності закликав голова організації.

Сергій Чекушкін, представник організації «Територія правди», зацитував уривки із маніфесту гомосексуалістів, та охарактеризував небезпечні завдання, які ставить перед собою цей рух. «Це голуба клітка, яка загрозливо нависла над нашими сім’ями. Бо влада пасивно підтримує розвиток ЛБТГ-товариства. Якщо ж влада схиляє нас до гріха, то ми маємо більше слухати Бога, ніж владу».

Наталя Назар, представник громадського руху «За життя», наголосила, що гомосексуалізм потрібно розглядати як одну ланку в загальному процесі розбещення суспільства. «Бог дав людині почуття сорому як захист від самознищення, а люди відверто нехтують цим. Сьогодні є багато проблем, які руйнують сім’ю. Це і розпусна реклама, і зневага до сімейних цінностей, багато інших небезпек, які загрожують в першу чергу молоді».

Пані Наталя закликала учасників акції публічно говорити не тільки на проблему гомосексуалізму, але ініціювати широкий захист суспільної моралі.

Нинішню акцію, що викликала резонанс у Львові, ініціювали молодіжний рух «Територія Правди», низка організацій, серед яких «АСЕТ», «Посол Плюс», «Любов проти гомосексуалізму» та інші. Переважну більшість учасників складали вірні різних протестантських церков: п’ятидесятників, баптистів, харизматичних конфесій.

Загалом, за словами організаторів, ініціативу підтримали близько 20 громадських та релігійних спільнот, а безпосередню участь в акції взяли понад 500 осіб, яких не злякала навіть злива.

Але, попри очікування організаторів та попередньо оприлюднену інформацію, а акції взяли участь не так багато релігійних конфесій, як було анонсовано. Зокрема, серед спікерів не було греко- та римо-католицього духовенства (грек-католиків представляли миряни – Петро Гусак «Інститут родини та подружнього життя», Наталя Назар, ГО Рух «За життя»), а від православних був єдиний представник – ректор Львівської Духовної Семінарії УАПЦ протоієрей Василь Луцишин.

Хоча, як підтвердив для РІСУ Олександр Савченко, інші релігійні конфесії також підтримали громадську ініціативу і їхні підписи стоять під спільним листом, направленим в міську адміністрацію.

Окремо варто згадати про участь у спільному з протестантами мітингу представників «Комітету захисту християнської спадщини «Покрова Богородиці». Вони розказали про суспільну небезпеку гомосексуалізму, представили громадськості чотири законопроекти, які вони пропонують прийняти першочергово для захисту сім’ї та молоді: «Про охорону дітей, молоді і сім’ї від пропаганди гомосексуалізму»; «Про заборону реєстрованого партнерства»; «Про заборону переслідування за т.зв. гомофобію» і «Про заборону усиновлення дітей гомосексуалістами».

Також представники цієї організації розповіли, що українські мас-медіа, очевидно, відпрацовуючи гроші ліберального Заходу, свідомо уникають висвітлення подібних акцій. Так, «Комітет захисту християнської спадщини «Покрова Богородиці»» спільно зі своїми натхненниками – «Українською правовірною греко-католицькою церквою» (як вони себе називають), провели вже чотири подібні акції в різних регіонах України, натомість журналісти проігнорували їх.

Проте, необхідно наголосити, що так звана УПГКЦ, також колись відома як «підгорецькі отці», відкололась від УГКЦ і утворила власну структуру, яка не має офіційної реєстрації. Під час своїх акції ця організація називає себе частиною Католицької Церкви, хоча по факту не є такою, тим самим вводить в оману як своїх прихильників, так і представників інших конфесій у різних містах України, які беруть участь на спільних з ними акціях. В самій УГКЦ цю групу вважають тоталітарною сектою, називають «групою Догнала».