У теплу пору року село Унів, що на Львівщині неподалік Перемишлян, завжди людне: сюди приїжджають з далеких міст і сіл, а хтось просто здійснює піше паломництво. Святоуспенська Унівська лавра – одна з найбільших греко-католицьких святинь України. Тут ушановують ікону Пресвятої Богородиці, п’ють джерельну цілющу воду, милуються монастирським комплексом і просто моляться у тиші.
Навіть якщо ви приїдете до Унева невеликою групою, або ж із кількома друзями, монахи-студити охоче зроблять для вас екскурсію, відкриваючи цікаві сторінки з історії цього паломницького місця.
Святоуспенська лавра належить греко-католицьким монахам, ченцям Ордену Студитів. Тут, у цій унікальній архітектурній пам’ятці східного чернецтва, вони не тільки моляться, а й працюють. Якщо окинути оком монастирську територію, то можна вгледіти кілька пасік. Але це – лише частина зайнятості монахів. Бо вони трудяться ще й на фермі, на кухні, самі випікають хліб. І у ставках поблизу Лаври навіть розводять рибу. Крім того, у монастирі є ще свічкова майстерня, де у роботі теж зайняті ченці. Так, у молитві й праці, минає в Уневі день за днем.
Завітавши у це дивовижне місце, найперше слід відвідати внутрішнє подвір’я монастиря. Адже саме тут знаходиться храм Успіння Пресвятої Богородиці (1549-1574 рр.) – найцінніша пам’ятка архітектурного ансамблю монастиря. А в церкві – ікона Унівської Богоматері, перед якою вірні вимолюють багато благодатей…
За переказами, Божа Матір з’явилася уві сні Олександрові Лагодовському, українському шляхтичеві, який мешкав неподалік. Одного дня він занедужав – не міг пересуватися. І Вона порадила чоловікові їхати на схід від свого маєтку і шукати цілющого джерела, вмитися в ньому й отримати зцілення. Так Лагодовський натрапив на руїни монастиря в Уневі. Тут варто згадати історичний факт: археологи стверджують про існування Унівського монастиря вже у ХІІІ столітті. Але 1549 року цей осередок духовності став жертвою грабіжницького нападу татар. Отже, шляхтич Лагодовський побачив на згарищах ікону Божої Матері, яка дивом вціліла. І з вдячності своїй небесній рятівниці він звів тут муровану церкву Успіння Пресвятої Богородиці, а ікону перенесли до церкви. Зараз вона перебуває праворуч від входу до храму.
Вперше церкву відреставрували 1632 року. Саме тоді вона набула сучасного вигляду з бароковим фронтом на західному фасаді. Коли ж 1904-го, під керівництвом відомого архітектора Івана Левинського, сюди вдруге прибули реставратори, то вони знайшли іконостас 1731 року та надгробний пам’ятник останньому опікунові монастиря Ванкові (Олександрові) Лагодовському. 1930 року відомі художники Ювеналій Мокрицький та Дем’ян Горняткевич розписали святиню фресками.
Перебуваючи в Уневі, не можна не звернути увагу й на унікальну виставку старих хрестів, розміщену на монастирському подвір’ї. А ще – неодмінно побувати у затишній дерев’яній церкві, зведеній трохи вгору від головної будівлі. Вона збудована вже у наші часи, але нагадує старий храм. А недалеко звідси, з південної частини монастиря, можна пройтися на Чернечу гору, де є цвинтар, на якому спочивають ченці.
Варто зауважити: відродити чернече життя в Уневі випало митрополиту Андреєві Шептицькому. Унівську обитель він передав ченцям Студійського Уставу і невдовзі надав статус Лаври. І вже 1919 року, з благословення Митрополита, до чернечої обителі прибули монахи-студити. А першим архімандритом тут був брат Митрополита – отець Климентій, якого беатифікував папа Йоан Павло ІІ.
Коли 1950 року радянська влада закрила монастир, то осередком католицької церкви тут стала каплиця на Коронаті, де таємно відправляли Служби Божі, хрестили та вінчали. До речі, цікаву історію передають унівські ченці, що це за місце таке – Коронат.
За розповідями, монастирську ікону Богородиці коронував архимандрит Атанасій Шептицький. Образ спочатку був у каплиці на Унівському цвинтарі, а коли його прикрасили короною, тобто коронували, то перенесли до монастирської церкви. А цвинтар, де залишилася каплиця, назвали Коронатою.
Сьогодні, за традицією, двічі на рік в Уневі відбуваються велелюдні прощі: на свято Унівської ікони третьої неділі травня та на Успіння Пресвятої Богородиці. Паломники завжди згадують про Унів із приємністю: це святе місце в якому відчувається любов і Боже тепло, яке немов огортає душу і серце спокоєм.
фінансово.
Щиро дякуємо!
