Гілберт К. Честертон. Хрест із сапфірами. Детективні історії отця Бравна. – Львів, Свічадо, 2009.
«…Ви ніколи не задумувалися, що людина, котра постійно слухає про чиїсь гріхи, повинна бодай трохи знатися на людському злі?»
«…Ви атакували розум, – сказав отець Бравн, – а це поганеньке богослов’я».
«Навіть убивчі помилки так не отруюють життя, як гріхи».
З творів Г.-К.Честертона
… Про отця Бравна ми читали одного незабутнього літа, мандруючи із дітьми Карпатами: читали вголос, по черзі й навперебій, дорослі й діти, на денних привалах та щовечора до подушки. А ще ця книжка роками мандрує від нас до родичів чи знайомих, коли хтось їде у відпустку чи має вимушений відпочинок, як от у лікарні. Детективні історії називають «легким чтивом». Справді – легке, приємне, навіть розважальне, але в цьому разі жодною мірою не легковажне.
«Я ніколи не ставився поважно до себе, але завжди поважно ставився до своїх переконань», – писав Гілберт Кейт Честертон, видатний англійський християнський мислитель, журналіст та письменник, автор близько 80-ти книжок, 200 оповідань, 4000 есе. Критик, історик, драматург, майстер абсурдного гумору, гротеску та парадоксу, «людина надзвичайного генію», за словами Бернарда Шоу. А ще – католицький богослов, автор кращих християнських апологій ХХ сторіччя.
Честертон навернувся до віри й перейшов на католицизм у дорослому віці. Важливим у справі навернення було для нього знайомство із «тихим, миллим» священиком – отцем Джоном О’Коннором. Саме він став прототипом отця Бравна – скромного священика непомітної зовнішності, але напрочуд гострого розуму. Непоказний отець Бравн із кумедною парасолькою «творить чуда»: непомильно розрізняє темні наміри й розкриває найприхованіші злочини. Хто як не священик може знати людську душу та її спокуси? Хто здатний дивитися в корінь злочину? Отець Бравн миттєво розв’язує таємниці й майже миттєво зникає у своїх справах, цілковито не піклуючись про арешт чи покарання злочинців: він веде боротьбу не зі злочинцем, а з самим злом.
Сумирний дивак, отець Бравн, викриває не людину – жертву власних пристрастей, а самі пристрасті. Він веде бій за людську душу, а тріумфом перемоги може стати… здобуття друга.
Гумор Честертона, його тонка в’їдлива іронія б’є фонтаном у сценах, коли отець Бравн, людина тверезого розуму, спокійно шукає та знаходить природне розв’язання там, де освічений загал схильний вбачати містичні впливи. Ці кумедні моменти діти просто обожнювали під час наших «карпатських читань».