Швейцарський архиєпископ Курт Кох, призначений 1 липня головою Папської Ради зі сприяння християнській єдності і главою Комісії з релігійних зв’язків з юдаїзмом, до цього протягом 15 років очолював католицьку єпархію в Базелі. На його ж власну думку, його багатий досвід спілкування і співпраці з віруючими Реформаторської Церкви став однією з причин, через яку Святіший Отець доручив йому очолити екуменічну роботу в Римо-Католицькій Церкві.
У своєму інтерв’ю агентству Zenit 60-річний єрарх роздумує про своє нове призначення і про перспективи екуменічного і міжрелігійного діалогу при Папі Бенедикті XVI. З архиєпископом Кохом розмовляла Олена Кармен Вілья.
Як Ви ставитеся до свого призначення головою Папської Ради із сприяння християнській єдності?
Для мене це велика честь. Святіший Отець ще в лютому, на особистій аудієнції, висловив бажання бачити мене на чолі цієї структури. Я був радий, оскільки екуменізм займає дуже важливе місце в моєму серці. У моїй країні, в Швейцарії, ми живемо пліч-о-пліч з протестантами, і у мене завжди був особливий інтерес до Православ’я.
І які ж, на вашу думку, головні проблеми цієї дикастерії?
Я поки що лише приступаю до роботи, мені ще лише належить побачити всю картину. З іншого боку, я брав участь в діяльності Ради з 2002 р., брав участь також в діалозі з православними. Нині я хочу, перш за все, переговорити зі всіма співробітниками, а в листопаді ми проведемо наше перше пленарне засідання. Проблема полягає в тому, щоб підготувати цю зустріч найкращим чином, спробувати виробити на ній цілісне бачення екуменізму, розглянути, які кроки можуть бути зроблені.
Що у Вашому досвіді служіння Базельського єпископа може бути особливо корисним для справи екуменізму?
Церкви і церковні співтовариства, що виникли в Швейцарії в ході Реформації, – це окремий випадок Протестантських церков. З Православною церквою у нас є загальна база віри, але наша культура вельми різна. І навпаки, наша загальна база віри з Протестантськими церквами – набагато вужча, але у нас є загальна культура. Тому екуменічний діалог з протестантизмом має інший характер, ніж діалог з православ’ям. Цей діалог далеко не завжди легкий.
А що Ви скажете відносно Вашого досвіду на посту голови Конференції єпископів Швейцарії?
Я був віце-головою 9 років і головою – 3 роки. Я із задоволенням згадую цей час. Як голова Конференції єпископату Швейцарії, я мав можливість ознайомитися з становищем Католицької Церкви у всій Європі. При цьому я продовжував служити у власній дієцезії. Отже, мені доводилося шукати точки зіткнення, що було не завжди легко.
А яку роль відіграватиме Комісія з діалогу з євреями, яку Ви також очолюєте?
Йдеться про розвиток стосунків з євреями в релігійному контексті. Мій попередник кардинал Каспер робив дуже багато що для того, щоб інтенсифікувати і поглибити діалог з євреями. Дуже важливо зробити людей обізнанішими, чутливішими і спонукати їх усвідомити релігійний аспект наших стосунків. Ми віддаємо пріоритет не політичним, а саме релігійним стосункам. В зв’язку з цим відвідини Святішим Отцем синагог Кьольну, Нью-Йорка і Риму є дуже значущим жестом.
Яку оцінку Ви могли б дати зусиллям Папи Бенедикта XVI по налагодженню стосунків з християнами інших конфесій?
Святіший Отець зробив в цьому відношенні дуже багато. Вже в своїй першій проповіді після обрання він відзначив, що екуменізм – це завдання, поставлене Самим Христом, і що в даний час екуменічний діалог має міцне обґрунтування в документах II Ватиканського Собору.
У всіх своїх пастирських поїздках він завжди віддавав належне екуменізму. Візьмемо, наприклад, його візит до Англії, що має відбутися у вересні цього року. Це буде нелегкий візит, оскільки дуже нелегка ситуація самої Англіканської церкви. Прямо було сказано, що Бенедикт XVI в першу чергу хоче сприяти розвитку діалогу з православ’ям. Для мене це звучить дуже красномовно.
Далі, коли Святіший Отець попросив мене очолити екуменічну роботу, він визнав потрібним спеціально підкреслити, що хоче бачити на цій посаді єпископа, який знає протестантизм не лише по книгах, але і по особистому досвіду. Це показує, що церкви Реформації близькі Святішому Отцю. Він немало попрацював в цьому напрямі і як вчений-теолог.
І які ж плоди може принести відновлення стосунків між церквами?
Не варто відразу ж говорити про матеріальні плоди, оскільки основа екуменізму – в духовності. Самі люди ніколи не зможуть забезпечити єдності, вона – плід Святого Духа.
У екуменізмі розрізняють богословський діалог і діалог любові, і саме діалогу любові Святіший Отець віддає пріоритет у всіх своїх контактах. Я думаю, ми зможемо побачити рясні плоди цього діалогу, атмосфери, що панує в ньому. Такі зустрічі з представниками інших Церков неодмінно приносять багатий плід.
А що Ви скажете відносно релігійних сект? Що робити з цим феноменом?
В першу чергу, Церкві слід було б задатися питанням: а чому люди приєднуються до сект? Чому вони не приєднуються до нашої Церкви? Я знаю, що Конгрегація віровчення зробила в зв’язку з цим важливі кроки, звернувшись до єпископів, і вважаю, що ця робота має бути продовжена.
фінансово.
Щиро дякуємо!
