Святий Папа Калікст І

14 жовтня, Римо-Католицька Церква вшановує пам’ять святого Папи Калікста І.

«Після Зефіріна єпископство вручили Каліксту…» (Евсевій Памфіл. Церковна історія. VI, 21, 2).

Св. Калікст був римлянином, стверджує «Liber Pontificalis». За неперевіреним повідомленням його суперника і першого анти папи Іполита, він був рабом, засудженим за розтрату великої суми грошей до робіт на копальнях на Сардінії. Виявившись в списку християн, представлених до помилування, який св. Папі Віктору I вдалося передати імператорові Коммоду, Калікст повернувся до Риму і, отримавши дияконське свячення, став незабаром правою рукою Папи Зефіріна, наступника Віктора. Авторитет Калікста значно зріс після устрою ним нового кладовища на Аппієвій дорозі, що відтоді носить його ім’я. Це була дійсно важлива подія, якщо враховувати те значення, яке мало християнське кладовище для спільноти, оточеної язичеським світом. До того ж наявність кладовища до певної міри легалізувала християнський культ як той, що підпадав під закон Юлія Цезаря про «Collegia funeraticia», тобто про спільноти поховання померлих.

Після смерті св. Зефіріна конфлікт між дияконом Калікстом і священиком Іполитом, який ще за життя Зефіріна ставився до Калікста недоброзичливо, спалахнув відкрито, оскільки постало питання про обрання на Римський Престол. Суперечку вирішила сама Церква, віддавши перевагу не вченому теологу Іполиту а Каліксту, який хоч і був значно менш освіченим, але проявив себе як людину твердого характеру, сповідника і доброго адміністратора. Іполит, не визнавши обрання, відокремився зі своїми прибічниками, поклавши початок першій схизмі в Римській церкві, що продовжувалася близько вісімнадцяти років.

Новий Папа повстав проти нелюдяності свого часу, проти ригоризму, що отримував все більше визнання в Церкві, але важко узгоджувався з проповіддю Спасителя про любов, яка все прощає. У середовищі християн у ті часи почала встановлюватися думка про необхідність безстрокового відлучення відступників, вбивць і перелюбників. Вони забули про відречення Петра, розбійника, що покаявся, якого розіп’яли разом зі Спасителем, Марію Магдалину. І коли Калікст послабив цю суворість лише у відношенні до перелюбників, яких він приймав в спілкування після тривалого прилюдного покаяння, ригористи почали таврувати Папу ганьбою в своїх полемічних творах через це «скандального нововведення» (71, с. 136-137).

Погляди Калікста і взагалі його реальний образ важко відновити, оскільки джерела, що збереглися, написані його противниками – ригористами, Тертуліаном і Іполитом, що дуже упереджено малюють його образ. Але, незважаючи на найбільш палкі викриття Папи Іполитом, безперечні два факти, засновані на його ж свідоцтві: перше – що Калікст засудив єресь Савеллія, і друге – що він не засудив Іполита, який відлучився сам.

Калікст помер у 222 р. під час миру для Церкви за часів імператора Олександра. Евсевій Памфіл нічого не говорить про його мучеництво, але пізніше джерело – «Depositio martyrum», – повідомляє, що він помер мученицькою смертю (140, стб. 466).

Довідка

Савелій – засновник єретичного вчення, названого за його іменем, – савеліанством. Згідно з його думкою, Бог в Собі Самому знаходиться в стані досконалого спокою або мовчання, будучи чистою монадою, що не має жодного розрізнення; але виходячи для творіння зі свого мовчання, Він є в трьох різних формах: Отця, Сина і Духа. У Старому Завіті Він є як Отець, що дає закони людям , в Новому Заповіті – як Син, що спасає людей, а далі продовжує бути як Дух, що освячує їх. Ці три особи насправді не є самостійними особами, але тільки зовнішніми формами прояву в світі монади і тому мають дійсне значення лише по відношенню до світу, і то на певний час. Коли відкривався світу Отець, не існували ні Син, ні Дух, а коли став відкривати себе Син, перестав існувати Отець, з початком же одкровення Духа перестав існувати Син. Настане час, коли і Дух Святий, закінчивши своє одкровення, повернеться в безособову божественну монаду, куди повернулися Отець і Син. Теорія Савелія спростована і засуджена Церквою.

За матеріалами: Milites Christi Imperatoris