Який це стан, стан радості? Коли він відвідує нас і коли залишає? Інколи роздумую над цими питаннями, але дуже не переймаюсь тим, щоб безперервно бути щасливою.
Знаю точно, що радість – це моральне втішення душі. І вона походить від Всевишнього, і є для нас відчуттям небесного задоволення на землі.
Для мене особисто радісний момент настає тоді, коли я приходжу за дитиною в дитсадок і забираю її в тих самих колготах, в яких привела. Радість відчувається від того, що моя дитина засвоїла науку проситись на горщик.
Найбільша радість – це тоді, коли сім’я сідає за стіл і забуває помолитись перед споживанням їжі, і тільки дворічна дитина починає хреститися і дивитись в вікно на небо.
Найбільша радість – це тоді, коли дитина стоїть на колінках з розарієм у руках і дивиться на зображення Ісуса Христа на стіні.
Споглядаючи таку сцену, ще більше розумієш, чому Ісус хотів, щоб ми були схожими саме на дітей. Вони не бажають глибокого пізнання Бога або доказів Його існування. Діти – чисті і добрі створіння. Така побожність маленьких істот заохочує до наслідування їх у довірі.
_________________________________________________________
УВАГА!
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
