Дайджест

Різдвяний напів-інсайт серед натовпу на Львівському Ринку

10 Січня 2011, 16:36 1711

Мій баварський приятель є людиною порядної християнської якості. З натури він добряк і дещо сентиментальний романтик. Гостинність його дому широко і далеко відома: гостям він завжди приділить максимум часу, зі смаком підбере маршрути не тільки по вулицях і провулках рідного міста, але й заповідними куточками Баварії, не забуваючи включити до маршруту відвідини двох-трьох славетних монастирів та декількох культових кнайп.

Мій баварський приятель любить гостей і не любить емігрантів. Емігранти намагаються виконати за нього ту частину праці, яка не є цікавою, але робить його міцнішим і не дає можливості «втратити форму», як він то називає. Хоча, безумовно, триповерхова кам’яниця, де він живе зі своєю родиною, має потребу в прибиральниці, бажано європейського, тобто слов’янського – радше українського – походження.

Але від п’ятьох своїх дітей він вимагає самостійно прибиратися на всьому їхньому поверсі — не тільки у кімнатах. Бо інакше, каже, ми не виживемо серед вирію натовпів емігрантів-пролетаріїв.

Мій баварський приятель має безліч друзів і знайомих — порядних християн, добрих громадян і патріотів свого міста і своєї країни, гостинних і відкритих на потреби інших людей. Де би ті не жили. Але й вони так само відносяться до емігрантів, як і мій добрий приятель: тобто не люблять і використовують, водночас зі смутком звертаючи увагу на те, як охоплює дряблість послаблені комфортним обслуговуванням м’язи.

Але ось вже декілька років, як мій добрий баварський приятель та безліч його друзів й знайомих почали дещо напружено відноситися до гостей певного географічного ґатунку, тобто до прибульців з далеко-східної Європи на термін «щоб у вас свята провести».

Напруження зростає: свят є багато, і гості якось швидко і натурально перетворюються на емігрантів, що не мають бажання бути пролетаріями — тобто братися за роботу і хліб собі здобувати.

Гості швидко перетворюються на емігрантів, які не є проти того, щоби господарі-автохтони продовжували для них святкувати та й влаштовували їм екскурсії з коштів соціальних податків.

Гості кажуть: «Як у вас гарно! Яка краса! Які чудові традиції!»

Гості журяться: «Як смутно, що в нас того не заховалося! Який жаль, що в нас того не має! Жах — але у нас руїна, біда і злидні…»

У гостей родиться пропозиція: от якби і в нас було, як і у вас. Щоби і традиції відновити, і власний стиль відбудувати, і поновити, і з руїни підняти…

За пропозицією приходить і рішення: «А знаєте, ми у вас тепер жити будемо, бо у вас усе в порядку і красно-гарно, і відремонтовано, і не зруйновано, і по вітру не спущено.»

Мій добрий баварський приятель разом з усіма своїми друзями тільки нещодавно здогадався про те, що будь які емігранти разом з комфортом обслуговування привносять водночас ту руїну, яка є їх Батьківщиною — тією батьківщиною-руїною , від якої вони хочуть втекти, але є приреченими завжди носити її в своїй душі.

Емігрантська душа є прірвою і безоднею, яка всисає в себе красу і добробут чужої хати, намагаючись вилікувати себе від власної руйнуючи порожнечі. Марно намагаючись, бо та руїна і порожнеча є тільки віддзеркаленням стану речей у тій далечині, з якої втіклося. Тому — марно лікувати примару у потойбіччі люстра, марно…

Віртуальна реальність не підлягає лікуванню, відродженню, відбудові та реабілітації. Але якщо – крім віртуальної — іншої реальності вже нема?

Будь яка еміграція несе в дар країнам своєї втечі біль і руїну своєї істинної Батьківщини, від якої не втечеш.

Але поки що воно не є еміграція — поки що воно є гість.

Той, який втішає нашу пиху своїми «ах!» і підносить нашу самооцінку до пекельної висоти.

І ми залюбки готові пригощати гостей скарбами наших атракціонів — наших традицій і заповітних звичаїв.

І не хочемо помічати того, як миготить у ласих очах заздрісне бажання перетворитися з гостя на емігранта — того емігранта, який насолоджується ладом чужої хати, тобто господарює. Тобто не є емігрантом, але радше окупантом.

Але ми того бажаємо не помічати, бо поки що мружимо очі від медових словес: «Яка краса! Які традиції! Який лад! Які ви молодці, що змогли все це утримати і не втратити!»

Вибачаюсь: не ми, але мій добрий баварський приятель зі своїми незліченними друзями, що вони вже відчувають серед солодощів словес гірку отруту чужої руїни, яку — свята правда! – не вони створили і до якої ані вони, ані їх діти аж ніяк не причетні.

Не ми! Бо ми поки що тільки намагаємося відновити своє красень-місто через масові наїзди ласих до екзотики знищених традицій туристів з такого близького, що аж майже рідного для нас, індустріально-березового сходу.

І є у цьому таке, що для мене є особливо втішним: сам я вже не гість у цьому чудовому місті, яке гарно святкує згідно прадідівських традицій! Я тут вже більш-менш, менш-більш на постійно — з усією сльозавою гіркотою ненаситних провалів своєї одеської душі… І натовпи, що вирують під ратушою від самого рана і лізуть у надра різдвяного вертепа, щоби «сфоткаца с Багаматер’ю» реагують на мене, як на місцевого, і наставляють фотокамери, і довірливо питають: “Ґде здесь кафе бандєри?». «Там треба пароль знати,» – відповідаю.

«А ми знаєм! – кажуть, – пароль: вєчная слава ґєроям!»

Я не є героєм. І до криївки моя стежка не завертає.

Я є свій — я є емігрантом з Одеси. Я є обслугою.

Але прийдуть інші. Зі сходу. З зіркою.

І що робити, коли Ангел накаже втікати саме тоді, коли Христос народився і ми славимо Його?

Блог дияк. Олександра Чумакова, РІСУ

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity