«Сьогодні батьки фінансують в освіту у формі податків і саме вони мають право, щоби ті кошти були скерованими до таких шкіл, де викладаються християнські предмети і дається християнське виховання», – говорить владика Богдан.
«В УГКЦ є майже 2000 катехитів, котрі пройшли професійну підготовку, – зауважує владика Богдан на прес-конференції у Гошеві, яка відбулась 4-5 червня 2011 р. з нагоди святкування 20 річниці катехитичного служіння, – маємо 1500 катехитів, які діють, працюють і служать у наших парохіях», – продовжує єпископ.
Він говорить: «Нас особливо тішить те, що це, переважно, миряни, що саме вони займають щораз-то важливішу позицію у житті Церкви, що не є лише приймачами Божого Слова, але і його поширювачами».
Сестра Луїза Цюпа, СНДМ, заступник Голови Патріаршої Катехитичної комісії УГКЦ, яка стояла у джерел відновлення катехитичного служіння і завдяки якій Церква змогла налагодити на дуже високому рівні катехизацію, згадує про початки цієї праці.
«Це був такий великий Божий дар. Тоді цей курс зібрав понад 500 осіб». Курс спершу був розрахований для сестер-монахинь, але згодом, на пропозицію о. Василя Мендруня, миряни також отримали можливість відвідувати ці заняття. Сестра Луїза ділиться досвідом:
«Для нас таким зворушливим моментом було те, що коли люди записалися на курси, котрі проводилися двічі на день на одну і ту саму тему, позаяк не було можливості усім відвідувати в один і той же час заняття, то все одно однакова кількість людей ходила і вранці і після обіду. Коли я запитала особу, котру бачила вранці на заняттях, чому вона прийшла ще й увечері, та відповіла, що, якби була можливість, то прийшла б ще і вночі. «Так довго ми були позбавлені Божого Слова», – говорить пані.
«Спершу це був щомісячний курс, – говорить с. Луїза. – Блаженніший Мирослав Іван Любачівський просив продовжувати збирати бажаючих, подавати їм науку так, щоб вони могли у свій час передавати це дітям, молоді».
За цих 20 років катехитичні структури є в усіх єпархіях. «На сьогодні ми не можемо задовільнятися тим, де стоїмо, нам завжди треба іти вперед і особливо варто звернути увагу на Катехизу для дорослих», – зауважує с. Луїза.
Цього року, у місяці 24 червня, Церква зможе подарувати книгу віровчення – Катехизм. «Великим завданням для наших катехитів стане простудіювати цей Катехизм та пристосувати у всіх катехитичних програмах, згідно з вказівками, які дає Церква», – звертає увагу сестра і додає: «Навіть якщо б батьки нічого не могли дати своїй дитині, але дали християнське виховання, то вони дали найбільше багатство». Підсумовуючи, наголошує, що без християнського виховання не буде належного майбутнього не тільки Церкви, але й держави.
У формі запитань-відповідей журналісти мали змогу дізнатися про плани та стратегію праці Церкви у катехитичному служінні.
Долинська районна газета «Свіча»:
– З проголошенням незалежності, УГКЦ була організатором того, щоб у школі викладали катехити. Знаємо, як це було важко зробити, дивлячись на теперішні метаморфози у світі, чи немає побоювання, що цей процес буде «згортатися» і якщо так, то що буде робити Церква?
Владика Богдан (Дзюрах):
– Є певні тривожні сигнали. На загальнодержавному рівні ще немає закону, який би нам дозволяв відкрито, вільно викладати релігію у школах. Це відбувається більше з ініціативи чи доброї волі директорів місцевих шкіл, котрі розуміють важливість християнського виховання і духовності для нашого народу, його культури, тому є відкритими на таку працю наших священиків і там, де це є можливим, ми це робимо.
Натомість загалом є певні тривожні знаки під цим оглядом і ми будемо робити все, щоб не допустити цього «згортання» душпастирського виховання наших дітей і молоді. Але своє слово повинно сказати також і громадянське суспільство, батьки. Ваші діти і ваші внуки мають право отримати таке виховання, якого ви їм бажаєте. Минулися ті часи, коли комуністична влада накидувала безбожне атеїстичне виховання і батьки змушені були це терпіти і виховувати вдома своїх дітей по-християнськи. Сьогодні батьки фінансують в освіту у формі податків і саме вони мають право, щоби ті кошти були скерованими до таких шкіл, де викладаються християнські предмети і дається християнське виховання.
Сподіваємось, що не тільки Церква буде робити заходи на своєму рівні, а також громадянське суспільство буде боронити християнське виховання в наших школах.
Надія Семенкович, Івано-Франківське обласне телебачення «Галичина»:
– На Східних і Південних теренах України дуже багато переселенців із Західної України. Яким чином там зараз відбувається катехизація?
Владика Богдан (Дзюрах):
– Передусім ми маємо катехизацію при наших парохіях. Це є чи не єдиний спосіб, яким ми можемо поширювати християнські знання та виховувати наших дітей, молодь, дорослих. Ми, рівно ж, є відкритими на людей, котрі не належать до нашої Церкви, але хочуть скористати з тієї підготовки, яку ми надаємо. Ми не кажемо, що люди чи діти, які приходять до нас на катехитичне заняття, мають обов’язково ставати членами нашої Церкви, але, маючи добре підготованих катехитів, розпрацьовані підручники, методології викладання релігії, маємо також і непоодинокі випадки, коли діти, навіть з православних родин, приходять, навчаються релігії, готуються до Святого Причастя і так збагачують свої знання і виховують своїх діточок.
Іванна Рижан, Департамент інформації УГКЦ:
– Відомо, що місійне, в тому числі катехитичне служіння за кордоном переважно звершується священиками. Але так, наприклад, в Італію не дуже охоче приймають одружене священство, позаяк це пов’язане з певними труднощами різного характеру. Чи є доцільність того, щоби Церква розробила якусь стратегію чи проекти для того, щоб і миряни також координовано переймали цю працю, позаяк вони, отримавши тут богословську освіту, можуть фахово працювати і їхати на місії за межі України. Якщо вже є такі моменти, то яке вони мають продовження?
Владика Богдан (Дзюрах):
– Передусім хотів би уточнити, що ті, хто хоче виконувати душпастирське служіння, зокрема одружене священство, за кордоном, повинні пройти певну процедуру, мати дозвіл з Конгрегації Східних Церков і узгодити цю працю з місцевим латинським єпископом. І тепер, хоч і небагато, але є одружені священики, котрі працюють на території Італії.
Щодо праці і помочі в катехизації з Боку мирян, то вона є в деяких країнах більш розвиненою, в деяких менш. Ми є зацікавленими в тому, щоби мирян-катехитів ставало щораз-то більше.
Сестра Луїза Цюпа, СНДМ:
– Щодо катехизації в Іспанії чи Португалії, то серед тих, хто виїхав, було багато і вчителів християнської етики, і катехитів, котрі пройшли цю підготовку. І попри те, що вони виїхали туди на заробітки, свого покликання християнського педагога-катехита не забули. Наприклад, у Мадриді є 6 катехитів, котрі працюють, серед них і наші вчителі християнської етики, які тут пройшли підготовку і сьогодні там стають великою допомогою для священика.
Наша Комісія працює над тим, щоби допомогти. Наприклад, маємо сьогодні план катехитичного вишколу в Мадриді, бодай двічі на рік зможемо там бути. У наших суботніх і недільних школах Церква збирає людей, дітей і завжди зголошуються ті, котрі можуть допомогти священикам. Десь наша місія як Церкви є допомогти тим особам, котрим Церква може доручити таке служіння. Так само в Італії – є суботня школа. Церква піклується тим, що у нас ще є замало є розвиненим: виїзні можливості катехитичних курсів.
Ми працюємо, маємо вже план на Лондон. Відвідували школи і бачили, що є миряни, котрі всюди готові допомогти Церкві. Нашим важливим завданням є дати їм певний вишкіл, допомогти з методологією, підручниками, практичними вказівками.
Також наша Церква три роки поспіль організовує табори, наприклад, у Іспанії, в Мадриді ми вже вчетверте провели літній християнський табір для дітей і це була добра нагода катехизувати дітей. З ними також приходять і батьки, і це є для нас теж важливим моментом: літні табори чи просто катехитичні програми, якими можемо послужити нашим людям, котрі виїхали з України.
Департамент інформації УГКЦ:
– Ця праця відбувається координовано Церквою, чи виходить від доброї волі українців, котрі там перебувають?
Владика Богдан (Дзюрах):
– У нашій Церкві кілька років тому була утворена спеціальна структура – Коміся у справах мігрантів, яка надалі існує. Також є Пасторально-місійний відділ, який очолює владика Йосиф (Мілян). Саме цей відділ займається душпастирською опікою вірними там, де немає структур нашої Церкви, зокрема в таких країнах як Італія, Іспанія, Португалія, Греція тощо. Хотів би зауважити цікаву річ, що наші люди попри всі ці переслідування, які ми тут пережили, зберегли свою віру. Ця віра глибока, правдива і щира. Сьогодні, виїхавши за кордон, вони стають катехитами не тільки для своїх дітей, а навіть для того оточення, в якому живуть.
Доводилось бувати в Італії і на цих парохіях чути дуже позитивні відгуки від місцевих людей про доброту українців. Це також є свого роду місією нашої Церкви. Західна Європа має труднощі з вірою, вони переживають її кризу. Ми можемо принести їм той дар, який нам вдалося зберегти, і ним поділитися із нашими братами на Заході.
Департамент інформації УГКЦ:
– Чи це означає, що Церква може висилати мирян на місії?
Владика Богдан (Дзюрах):
– Обов’язково. Ми зацікавлені, щоби миряни щораз-то більше брали участь у післанництві місії Церкви. Наступний Синод 2012 році головною темою буде мати – «Роль і місце мирян в житті Церкви». Дуже свідомо працюємо над тим, щоб щораз-то більше мирян залучати до життя Церкви.
Любомира Бурка, Радіо «Воскресіння»
– Чи розробляє Церква довгостроковий план, якусь стратегію на 20 років з катехизації?
Владика Богдан (Дзюрах):
– Ми вже кілька років працюємо над стратегією розвитку нашої Церкви на найближчі десятиліття до 2020, а також на дальшу перспективу. Центральне місце у цій стратегії займає катехизація. Важливим її елементом є написання і видання власного Катехизму, про який сестра Луїза згадувала. Річ дійсно епохальна, тому що над нею працювали найкращі богослови упродовж 10 років. Цього місяця він вийде у світ і стане підручником віри нашої Церкви, стане підручником, з якого передусім будуть користати катехити.
У ширшому значенні слово катехизація є частиною євангелізації, проповідування Божого слова. Тут ми хочемо, як згадував Блаженніший Любомир, вийти на такий рівень нашої праці, щоби в Україні не було жодної людини, котра би не почула правдивої науки про Ісуса Христа. Може це здається трохи дивним, бо дехто скаже: «Та ми всі є християнами». Дуже швидко ми спішимо заявляти про нашу віру чи конфесійну приналежність, але насправді нам не вистарчає того знання віри. Ми не є впровадженими в таїнство віри, не є воцерковленими, говорячи церковною термінологією. В рамках цієї стратегії розвитку нашої Церкви будемо посилювати проповідування Божого Слова всюди в Україні, але також і там, де є наші вірні: за кордоном, серед емігрантів тощо.
Радіо «Воскресіння»:
– Ви сьогодні згадували про особливо зрозумілу мову. Що саме Ви маєте на увазі, чи буде для молоді видаватися окремий посібник?
Владика Богдан (Дзюрах):
– Ми не маємо готових відповідей, бо, щоб зрозуміти чиюсь мову, треба слухати мову. Для Церкви важливо є слухати вірних, мати зустрічі з людьми. Минулого року в Києві у нас проходив Конгрес мирян, де були зібрані активні миряни з усієї Східної України. Цікаво було послухати їхні пропозиції: як Церква має краще їм послужити?
Ми не маємо готових рецептів, ми не знаємо «мови молоді», бо мова молоді міняється дуже динамічно. Думаю, що молодь 10 років назад і молодь тепер – це дві цілком інші групи людей, які говорять іншими мовами, включно і з мовою комп’ютерів. Особисто не знаю значення більшості тих термінів. Молодь, натомість, з півслова розуміє один одного. Треба знаходити підхід до них, бо, з одного боку, Божі правди є незмінними і Боже слово може промовити до людини будь-яких часів, будь-якої культури, але завданням Церкви є перетлумачити оце незмінне Боже Слово на зрозумілу доступну мову сучасної людини. Тут ми прямо розраховуємо на поміч наших катехитів, священиків. Це молоді люди за віком. Сподіваюсь, що ми цю спільну мову з нашою молоддю знайдемо.
Іванна Рижан, Київська архиєпархія, часопис «Наш Собор»:
– Навчаючись за кордоном, Ви, мабуть, бачили різні методи праці з молоддю, чи можна щось запозичити з цього нам, а, можливо, у нас є щось, чим могли б поділитися з ними?
Владика Богдан (Дзюрах):
– Абсолютно. Минулого року я брав участь у семінарі, організованому Східною єпископською конференцією в Австрії для єпископів Центральної і Східної Європи, де говорилося про святе таїнство Хрещення. Щиро скажу Вам, що був здивований, наскільки багато напрацювань мають наші співбрати-єпископи в Німеччині, зокрема в Східній Німеччині. Я навіть запропонував, щоб ми зробили подібний семінар для єпископів посткомуністичних країн. Хоч комунізм в різних країнах мав свої прояви, але за своєю суттю був всюди однаковим: антигуманним і безбожницьким, тому всюди залишив оцю руїну запустіння в душах людей. Церква на Заході виробляє багато цінних методик, як зарадити цьому лихові, зокрема для мене було дуже важливим послухати, як єпископи на Заході працюють з дорослими, які хочуть прийти до Церкви або хочуть краще, глибше пізнати віру Церкви.
Не є таємницею, що в нашому народі є дуже багато людей хрещених, але інколи діти, котрі пройшли курси катехизації, знають більше про віру, ніж їхні батьки. Ми зараз перед катехитичними структурами ставимо завдання: розвинути цілісну програму катехизації дорослих. Тут, без сумніву, напрацювання Католицької Церкви на Заході може нам дуже багато допомогти, і навпаки.
У нас попри те, що ми, може, не маємо багато знань, є жива віра. Це десь те, що Захід загубив. Ми згадували про те, чому віра збереглася в нашій країні, – бо сім’я залишилася християнською. Коли сім’я залишиться християнською, віра буде збережена, Україна матиме майбутнє. Саме тому певні злі сили, які хочуть заатакувати і Церкву, і християнство – атакують сім’ю, родину, ті традиційні сімейні вартості, на яких базується українське суспільство. Саме ті молоді люди, діти, які відвідують Церкву, завдяки своїм матерям, бабцям, можуть стати певним прикладом для своїх ровесників на Заході, щоб не соромитися своєї віри, відкрито визнавати і навіть радіти тим, що ми є християнами, бо це велике щастя – бути християнином.
Департамент інформації УГКЦ:
– Блаженніший Святослав 24 червня презентуватиме Катехизм нашої Церкви, це вже буде мотив для більш стратегічної праці наших єпископів по єпархіях. У цьому Катехизмі є дещо змінені катехизмові частини, наприклад, те, що Бог не карає, що у пеклі «не смажать». Наскільки готовими є люди до цих змін?
Сестра Луїза Цюпа, СНДМ:
– Це є завдання для праці усієї Церкви та катехитів. Це є наше богословіє. Ми десь переслідували мету, щоби висвітлити правди віри, як Блаженніший Любомир зазначив у вступі до Католицької Вселенської Церкви, що віра є одна, але наша традиція, богословіє, обряд де в чому відрізняються. Тому в нашому Катехизмі десь було завдання висвітлити ці незмінні правди віри, але в дусі нашого богословія, традиції. Є певне вчення Церкви навіть щодо того, що не сім головних гріхів, а вісім тощо. Очевидно, що тлумачення цих моментів буде залежати від нашої праці з катехитами, священиками. У кожній єпархії будуть заплановані такі науково-практичні семінари для пояснення Катехизму, впровадження його в парохії. Це велике завдання, яке стоїть перед нашою Катехитичною комісією, як в Україні, так і за кордоном, тому що цей Катехизм не є тільки для Церкви в Україні, а для української Церкви загалом.
У цьому Катехизмі українська душа, яка належить до нашої Церкви, має себе віднайти, віднайти науку своєї віри, своєї Церкви. Тому нашим завданням є впроваджувати цей Катехизм, надати певні методологічні вказівки і пояснення, розпрацьовувати певні програми. Цей Катехизм стане основою для розбудови усіх катехитичних програм, тому наступними нашими кроками є опрацювати цілісну наскрізну програму навчання і виховання у вірі.
Владика Богдан (Дзюрах):
– Зміна якогось формулювання не означає перекреслення змісту правди віри. Від самого початку існування Христової Церкви були різні підходи до тієї самої правди віри. Вони залишаються незмінними, а їхнє формулювання намагаємося «допасувати» і до сприйняття наших людей, і до відповідності з нашою літургійною, богословською і духовною традицією. У цьому ключі до зрозуміння – ключ до підходу цього Катехизму, який ми будемо видавати.
– Дякуємо!
Іванна Рижан, Департамент інформації УГКЦ
фінансово.
Щиро дякуємо!
