Блог Ірини Єрмак

Я – святий Йоан

22 Жовтня 2011, 19:00 1285

Ну, не те щоб зовсім, починаючи з того, що я жінка. Але нерідко почуваюся так, ніби сама написала: «що ми бачили нашими очима, що оглядали і чого руки наші торкалися». Зрештою, саме це завжди є підставою будь-якого свідчення. І саме це інколи стає найбільш неймовірним – хоч ти і сам це все пережив.

Я побачила в літургійному календарі: 22 жовтня – спомин блаженного Йоана Павла ІІ. Дивилася на відкриту сторінку Інтернету, і достоту як минулого року, відчувала, що в мене «дах їде». Минулого року, коли я в храмі св.Олександра в Києві потрапила на читання літанії до блаженного Йоана Павла ІІ. Тоді я повторювала разом з усіма «молись за нас», а в голові та серці робилося щось таке, що хотілося сміятися й ридати водночас. Я думала: ось я тут, стою навколішках у храмі, на клячнику, фактично за півметра від того місця, де ТОДІ стояв його клячник, де він молився отут, у цьому самому храмі. А тепер ми молимося до нього? Це не сон? Це не фантастика? Мені не привиділося? Я собі цього не вигадала?..

Не знаю, хто там що у світі каже про винесення Папи Войтили на вівтар. Я ж собі досі ще чудуюся, як це в Бога такі дива стаються. Найбільше, що особисто мене вражає, потрясає, перевертає всередині все догори ногами, – це усвідомлення, що там, на Небесах, є той, кого ми бачили так близько. Той, із ким я розмовляла. Я знаю, що він зустрічався з багатьма людьми, але я не знаю, чи всі вони зараз, у цей час, відчувають те ж саме, що і я: потрясіння від того, що Небо – настільки близько. І що в цьому Небі – не тільки Бог, «Якого ніхто ніколи не бачив», чи інші святі, про кого ми лише в книжках читали, але й оця людина, чий доторк я пам’ятаю до цього часу – фізично, шкірою долоні. Пам’ятаю легкий, пергаментний дотик руки вже постарілої людини, коли він вкладав у мою долоню розарій – його традиція дарувати розарії паломникам… Його голос, коли він розпитував нас про знайомих. Стан молитви і світла, що ніби супроводжував його, огортаючи, де він ішов. Його очі, що зустрілися з моїми на якусь секунду, але – він дивився на кожного зокрема, а не поверх голів чергових втомливих візитерів… його усмішка. Я певна, що (як добрий Бог дасть і мені дістатися Неба) він мене впізнає, бо ж подивився мені в очі, а це цілком може означати, що тепер він впізнаватиме всіх, хто тоді провів із тим свої кілька хвилин за розкладом…

Те, що бачили наші очі, чого торкалися (воістину!) наші руки, те ми і свідчимо. Зокрема, свідчимо, що завдяки святим Небо стає ближчим до нашої земної реальності. Всі ми знаємо, що «святі – це друзі Божі», багато хто має особливі молитви до того чи того святого/святої. Але даю голову на відсіч: навряд чи хтось із нас, живих нині, має в Небі – прославленого Церквою – якогось такого знайомого, кого знав би ще на землі. Навіть останні беатифікації чи канонізації – це все люди, які або жили задалеко від нас, або надто давно. Навіть прославлені цим же Папою під час його візиту 2001 року святі, пов’язані з українськими землями – греко-католицькі мученики, архієпископ Більчевський, отець Гораздовський, – так, вони достатньо «наші», але хто їх знає особисто?

Оцей момент – несамовитої, шаленої близькості Неба – говорить душі так багато. І дає їй таку велику надію. Надію на те, що Небеса насправді дуже-дуже близько, настільки близько, що саме це й випадає з нашого розуміння, і ми гадаємо, ніби вони невідомо де і, мабуть, недосяжні для нас.

Але цей фізично пам’ятний дотик. І півроку вільного, повністю вільного від болю життя після повернення з Рима, з того паломництва, при тому, що до нього не минало й тижня без убивчих мігреней, інколи по два-три напади на тиждень.

Щось у цьому є. У можливості здивуватися, наскільки у нас все далеко й складно – і наскільки в Бога все близько і просто.

_________________________________________________________


У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity