Батько схильний заохочувати дитину боротися з проблемами й труднощами, аби вона не боялася життя та обмежень, що їх це життя з собою несе. Материнський же кодекс каже: моя дитина не повинна страждати!
Мати, більше ототожнюючись зі своїм потомством, почувається набагато більше, ніж батько, втягнутою в усе, що відбувається з її дитиною, і відповідальною за все це. Неможливо заперечити, що таке становище загострює її чутливість, відданість і жертовність, і це – небезпідставно – вважається найціннішим і найпрекраснішим даром жінки. Вона почувається відповідальною насамперед за те, щоб уникати всього, що може зіпсувати добре самопочуття дитини, і схильна інтерпретувати свою роль як обов’язок усувати з життя дитини будь-які напруження, розчарування, падіння, завдяки чому дитина могла б завжди уникати поранень. Материнський кодекс каже: моя дитина не повинна страждати! Мати відчуває це глибоко у своєму єстві як таємничий і могутній заклик, який глибоко позначається на її способі життя по відношенню до дитини.
Натомість батьківський кодекс каже: дитина має бути сильна, здатна протистояти труднощам. Батько схильний заохочувати дитину боротися з проблемами й труднощами, аби вона не боялася життя та обмежень, які воно з собою несе. Завдяки цьому він допомагає дитині жити повним життям, розвиваючи в ній здатність бути його господарем попри біль, якого дитина так чи інакше зазнає.
Мати більшою мірою прагне до того, щоб забезпечити дитині комфорт, уникаючи всього, що лиш може принести їй прикрість, а батько – до того, щоб дитина відчувала в собі готовність стрічатися з труднощами і перемагати їх. Одна дівчина сформулювала цю відмінність навдивовижу цілісно: мама дає відчуття безпеки, тато дає віру у власні сили.
Отже, материнський кодекс прямує в бік захисту, а батьківський – у бік заохочення. Вочевидь у дійсності кожен з батьків представляє, кожен у своїх пропорціях, обидві ці життєві позиції, які необхідно визнати однаково незамінними для розвитку дитини. Вони обидві присутні в емоційних схильностях тата й мами на рівні тенденцій, що прямують до переважання, а не на рівні виключності; але це не означає, що для потреби нашого аналізу ми не можемо розрізнити суто чоловічу й суто жіночу позиції «у чистому вигляді».
Обидва кодекси, материнський і батьківський, хоча в конкретних ситуаціях і проявляються у різних співвідношеннях у обох батьків, принципово однакові – але й чудово взаємодоповнюються. На це потрібно звернути увагу, аби уникнути стереотипів у розумінні материнства і батьківства. Батьки, які втілюють у своїй поведінці обидві тенденції одночасно, були б лише карикатурами.
Із книжки Освальдо Полі «Серце тата. Підручний набір кожного батька»
Джерело: DEON.pl
Переклад: CREDO
фінансово.
Щиро дякуємо!
