Під час останньої недільної Літургії зрозуміла, що в наших церквах зовсім небажаними є мами з малими дітьми та інваліди. Завжди, навіть на дитячій Службі, знайдуться бабульки, які шикають на мого півторарічного сина. Ну, пардоньте, він ще не вміє побожно складати руки і читати молебні. А щодо інвалідів, то знаю тільки одну парафію, де запроектували і зробили пандус.
Проводжу паралель між мамами з малюками та інвалідами, бо ми дійсно в дечому подібні. Коли я стала тримати на руках маленького Луку, навколо багато змінилося: відстані я оцінюю з точки зору, чи можна туди дістатися з візком; заклади – чи нема там речей, які дістане/розіб`є/проковтне моя дитина, чи достатньо там простору для активності малюка, чи зможу тримати той простір у полі зору, чи не заважатимемо ми іншим.
З Лукою я взагалі мало куди, окрім дитячого майданчика і парку можу піти. Я дуже вдячна моїм колегам з видавництва «Свічадо», що терплять активного Луканю під час кількагодинних нарад. Бо мене це дуже виснажує емоційно. Наявність на руках маленької дитини зовсім не дає мені пільг, ні в чергах, ні в чому. Не раз терплю агресію, коли хочу спитати щось без черги в банку, чи на пошті.
Луканька непосидючий (тобто звичайна дитина), і в церкві майже за кожен його порух я мушу перепрошувати у невдоволених старших людей. А ті ще люблять повчати і говорити: «мої діти такими не були». Ну, якось так неприємно це. Хочеться крізь землю провалитися. Навалюється маса різноманітних почуттів: чого ж я не можу добре виховати свою дитину? навіщо нам було йти сюди? навіщо ми взагалі є такі?…
Само собою зрозуміле, що я не маю нічого проти цих людей. Я дуже люблю стареньких, як і малих дітей. І я хочу, щоб моя дитина зростала, бачачи і літніх, і неповносправних – різних. Так, я теж буваю нечуйною. Не заперечую. Але це не означає, що мушу мовчати на нечуйність. І мені також мусять говорити про мої вади.
Для мене неймовірних зусиль коштує взагалі прийти до церкви і втримати Луканю на її території цю одну годину. Просто я хочу туди прийти. А в нас нема на кого залишити дитину навіть на 10 хв. І в церкві мені б дуже хотілося зустрітися зі СПІВЧУТТЯМ.
_________________________________________________________
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
