Роздуми над Словом Божим на вівторок ІІ звичайного тижня, рік ІІ
«Субота постала для людини, а не людина для суботи, так що Син Людський є Господом також і суботи».
Спробуймо вдуматися в ці слова Спасителя. Що вони означають для нас? Інколи можна почути на проповідях, що святий день (у випадку християн — неділя) — це день, коли ми в особливий спосіб присвячуємо час Богові. Коли нам це вдається, ми відчуваємо певне духовне задоволення, духовну радість. І навпаки — коли не дасться нам святкування Дня Господнього, відразу відчуваємо почуття провини і маємо матеріал для наступної Сповіді. Не рідко таке мислення назначене дуже правовим (юридичним) підходом до віри — «треба», «мусиш», «ми повинні» і тому подібне.
“ Уся єврейська містика говорить про так зване захоплення шабату — коли Бог захоплюється своїм творінням, а творіння має можливість захопитися своїм Творцем.
Пропоную дещо інакше поглянути на святий час. Перш за все потрібно зазначити, що сьомий день — це перша дійсність у Всесвіті, яка була освячена. Перше, що Бог освятив — це час: «І благословив Бог сьомий день і освятив його; того бо дня спочив Бог від усього свого діла, що творячи зробив був». І перше святкування суботи полягало не в тому, що людина присвятила час Богові, а в тому, що саме Бог присвятив свій час людини. Вживаючи описової мови Книги Буття, Бог відпочив, «відклав» усі свої всесвітні справи, щоб милуватися своїм створінням. Уся єврейська містика говорить про так зване захоплення шабату — коли Бог захоплюється своїм творінням, а творіння має можливість захопитися своїм Творцем.
Якщо так було під час першого святого дня (субота), коли Бог захопився своїм творінням, а особливо людиною, то що відбувається зараз, коли Бог має можливість споглядати не просто творіння, а творіння відкуплене Кров’ю Свого Сина!? Тому Апостольський Лист св. Івана Павла ІІ, Dies Domini називає Неділю — «звершенням, повнотою суботи».
Спробуй лише уявити на хвилинку: БОГ «ВІДКЛАДАЄ ВСЕ», ЩОБ ПРИСВЯТИТИ ТОБІ ЧАС!