Переглядаючи релігійні сайти чи відвідуючи храм, нерідко можна зустріти оголошення про реколекції. І якщо хтось не знає, що це таке, то ще більше знайдеться таких, для кого слова Lectio Divina є новими.
У цій статті ми зібрали кілька свідчень учасників про їхній досвід участі у днях зосередження — адже це те саме, що й «реколекції». До речі, щоби зрозуміти «реколекції», нам стане у пригоді ще одна назва — «ретрит», від англ. Retreat, перше значення якого — «відступ», тобто «відійти від певного місця чи особи». Під час реколекцій окрема людина чи група на деякий час «відходять» від свого звичного місця проживання, від родини, праці, робочого графіку, — щоб надати час молитві, побути з самим собою, зібратися з думками, приділити увагу своїй душі, внутрішньому розвитку.
Реколекції — це особливий час, коли душа, через зміну місця чи/та звичного для неї графіку дня, відкриває серце на слухання Божих слів і зосереджується на словах Біблії та науках, які проголошує духовний керівник (реколекціоніст), на молитві — звідси й назва «дні зосередження». Зазвичай у програмі реколекцій є щоденна Свята Меса, адорація, можливість посповідатися та порозмовляти з духовним керівником. Загалом, це можливість на один чи кілька днів сповільнити наш часто шалений ритм життя, зупинитися, «перезарядитися», відпочити, «змінити батарейки». Нерідко на реколекціх вдається глибше пережити духовні практики — молитву, Літургію, — адже все відбувається у повільнішому темпі, ніж зазвичай.
Навіть не потрібно бути психологом, щоби зрозуміти, що правильно пережитий час реколекцій позитивно впливає на всю людину: її фізичний, психічно-емоційний та душевний стан.
Час — це жертва, а з винагородою Бог не забариться
Звісно, більшості з нас робочий графік чи домашні турботи не дозволяють так собі легко взяти один, два, три чи вісім днів відпустки (бо саме стільки найчастіше тривають реколекції). Проте досвід показує, що ці дні стають доброю інвестицією в духовне (та фізичне) здоров’я, після чого стає легше виконувати щоденну працю, навчання чи домашні обов’язки. Крім того, слід пам’ятати, що ворог нашої душі часто стає на заваді й не дозволяє, щоб ми поїхали на дні зосередження та слухали Слово Боже; може всіляко перешкоджати участі в них, навіть через зовнішні обставини (наприклад, нема кому замінити на роботі чи побути з дітьми, або постає раптова необхідність щось зробити саме в ті дні тощо). Проте, як не раз можна почути від учасників, щире бажання взяти участь, підкріплене молитвою — а нерідко й певною жертвою, — переважно увінчуються успіхом.
Наприклад, хтось зачинив свою крамницю на два дні, що не є фінансово вигідно, — проте участь у реколекціях принесла відповіді на внутрішні питання, які людина шукала вже довго. Або історія чоловіка, який був переконаний, що не зможе поїхати, проте все одно молився в цьому намірі; за деякий час начальник зателефонував і повідомив про зміну планів, що означало дозвіл виїхати на вихідні. Такі свідчення — не рідкість. Вони показують, що серйозне ставлення до часу з Богом, готовність на певні жертви заради цього обов’язково приносять плоди.
Lectio Divina: читай про Христа і ставай подібним до Нього
Lectio — з лат. «читання», Divina — з лат. «Божий», дослівний переклад — «Боже читання». Реколекції у стилі Lectio Divina — це дні в тиші, коли учасники приділяють час на читання Біблії та слухання Бога, який промовляє особисто до кожного через своє Слово.
Проте це не звичайне читання Біблії. Lectio Divina відбувається у чотири конкретні кроки (Lectio, Meditatio, Oratio, Contemplatio), про кожен з яких учасників детально інструктує реколекціоніст. Такий вид молитви перевірений досвідом не одної людини, адже виник ще в перші століття історії Церкви у монастирях і передається віддавна. Мета такого читання — поглибити свої знання про Христа і, слухаючи Його голос, поступово змінювати своє мислення, ставати дедалі більше подібним до нашого Спасителя у щоденному житті. Таким чином, мета реколекцій — якісна переміна життя їх учасників.
Де знайти відпочинок для душі
Сподіваємося, що ці кілька свідчень від учасників триденного зосередження в тиші (від пʼятниці 18:00 до неділі 16:00), які відбувалися кілька тижнів тому в парафії св.Георгія в Ужгороді, стануть для вас запрошенням взяти участь у реколекціях — Lectio Divina чи будь-яких інших, що організовуються по католицьких парафіях (обох обрядів) для поглиблення стосунків із Богом. Серед місць, куди можна поїхати на дні зосередження у динаміці Lectio Divina, — зокрема, монастир францисканців бл.Якова Стрепи у Більшівцях, монастир Сестер Служниць Святого Духа у Вербовці. Місцем зустрічі з Богом можуть стати також кармелітська пустельня у Гвоздаві, передріздвяні реколекції у тиші в Інституті богословських наук у Городку, бенедиктинський монастир у с.Солонці (біля Львова). Шукайте — і знайдете!
Свідчення учасників
«На реколекціях я йшла від рутини тісних волонтерських графіків та сумʼяття — до відновлення близькості з Богом, згадуючи свої 5 років навчання та служіння у Школі християнського життя та євангелізації (ШХЖіЄ) й інші духовні зустрічі, які завжди так цінувала, оскільки довгий час жила в містечку на Полтавщині, звідки до найближчого католицького храму потрібно їхати добрі дві години бездоріжжям.
З дитинства я була закохана в Католицьку Церкву, і тепер нічого не змінилося: щоразу на Літургії маю приплив радості з того, що належу до Католицької Церкви.
Я — донька алкоголіка, який чинив фізичне та психологічне насильство над своєю сім’єю. І моїм бажанням до 18 років, окрім того щоб навчатися на «відмінно», було просто вижити і втекти подалі, оскільки я, мама і брат перебували у постійній небезпеці загинути від рук алкоголіка-садиста. Одна з фізичних травм, отриманих від батька, принесла мені повну сліпоту; є багато інших наслідків. Бог на той час був для мене лише караючим Отцем, якого я боялася і виконувала заповіді скоріше зі страху бути покараною, аніж із любові до Нього. Проте Господь відновив мій зір, підкріпивши мою віру в Його чудеса.
Я — відкинута, бита, принижена дівчинка, не мала звідки дізнатися про любов Бога Милосердного. Її мені показала Школа.
Все своє життя я присвятила служінню іншим у різних проєктах, які тривають безперервно, і ніколи не вміла любити себе, тобто — не любила.
На цих реколекціях голос Бога зміг пробитися до мого серця крізь нелюбов до себе й цілковите посвячення іншим. Де у моєму житті я? Таке питання постало в моїй голові. Турботливий і люблячий Бог прийшов до мене в тиші серця під час адорації. Тримав мене — відкинуту маленьку дівчинку — близько й міцно. Був у Слові, був у словах реколекціоніста і в присутніх людях, ніхто з яких, як я говорила на свідченні, не був випадковим на цих реколекціях. Я мала чітке усвідомлення, що нас привів та зібрав разом Бог, щоб ми стали ближчими до Нього».
Людмила, журналістка, викладачка англійської, волонтерка
«Як добре усвідомити, що слова Святого Письма — це сам Бог! Одночасно і розумієш це, і ні… Завдяки таким реколекціям чіткіше формується намір і велике бажання СЛУХАТИ, ПОЧУТИ Бога — саме через Святе Письмо. Вчитися цього.
Я відчула важливість виділення такого часу Богові, коли мене ніщо не відволікає. Як важко це організувати а буденному житті…
А тут через реколекції сам Бог знаходить для мене час для Себе. Парадокс — але так відчуваю. І це великий від Нього подарунок. Завдяки цьому, коли відчуєш цю тишу, зосередженість, — зʼявляється бажання шукати такого часу тепер і самій. Бо знаю, як добре бути з Ним у тиші: тільки я і Бог. Роздумувати, говорити, або просто мовчати.
Велика вдячність за можливість цього досвіду, навчання, спільної молитви, а ще й на рідній парафії».
Олександра, копірайтерка, катехитка, мама трьох дітей
«На реколекціях ми отримали завдання — 30 хвилин медитації, “пошуку” Бога вулицями міста. Через цю вправу я вчилася бачити Божу присутність у звичних мені місцях. Наприклад, проходячи мостом, зазвичай ідеш швидко і не розглядаєшся; а тут дивлюся за поручні — а там вражаючий вид! Хотілося зануритися, відновитися у воді, зцілитися…
Я зробила відео, пізніше вже скинула своїм знайомим, усі питають: це де? Хочуть дізнатися, де ця річка. Хоча це звичний для всіх вигляд із транспортного мосту, яким вони самі часто проїжджають».
Анна, економістка, мати двох дітей
“Блукаючий, загублений, який не може собі знайти місця;
Собаки, правда, гавкають, але я не зважаю на них,
Йду собі кудись, своїм шляхом, своєю дорогою,
Від одно місця до іншого.
Я знаю щось, є відчуття, що десь щось має відбуватись,
Повітря наповнене дивними ароматами тепла і любові;
Час від часу — гавкіт собак, і неприйняття мене ближніми
Створюють відчуття, що все пропало, але молитва вертає мене до життя.
Ситуації часто (життєві) вказують на мою нікчемність, безпорадність,
Слабкість, але я маю відчуття, що я не сам все ж таки,
Що на шляху я не один, десь є Він, і часто мене наповнює сум,
І є відчуття, що Він мене обіймає….
Чути голоси, десь там, у далечині, але чути і тишу.
Мені хочеться знайти підтримку, але не все так просто.
Все більше часу я провожу в тиші, на самоті,
Роздумуючи про те, де я є, хто я…
Все більше я починаю розуміти, що повністю безпорадний,
І в такі миті огортає внутрішня слабкість, апатія до навколишнього світу.
І є бажання все більше і більше пізнавати Його,
Відректись від себе, від своїх бажань.
Але цей матеріальний світ повертає до тями,
І я готуюсь до наступних занурень у такі відчуття,
Бо я знаю, що Він таки є, і мені десь там трішки
Відкривається Його світло, Його тепло, Його любов».
Андрій, юрист
Підготувала с. Едіта Марія Улман SSpS
фінансово.
Щиро дякуємо!
