Дивна тема як для першої статті, чи не так? Відразу попереджу, що я практикуючий католик, який свято вірить у все, чого навчає Свята Мати Церква. І не прагну переконати всіх, що Бога немає, а всіх віруючих потрібно вилікувати від «наївних релігійних казочок». Я просто хочу показати, за які три риси ( а їх може бути набагато більше) поважаю атеїстів. Зазначу, що це є мій власний погляд, який не претендує на статус безпомилковості.
По-перше, я поважаю невіруючих, тому що я християнин. «Не судіте, щоб вас не судили» (Мт. 7,1). Католик повинен розуміти, навіть якщо з цим і не згоден. Але це зовсім не значить приймати їх погляди, або вважати, що все суб’єктивно. А отже і правда в кожного своя. Надзвичайно легко осудити, принизити, насміятися з іншого, втоптати в бруд. Але набагато важче поставити себе на його місце, хоча б принаймні спробувати зрозуміти.
Атеїстами не народжуються, атеїстами стають. Може віру втратив в Бога, бо мав складне життя, може не зустрів на дорозі справжніх віруючих, не пізнав любов Отця… Але на мою думку, атеїсти існують, бо є такі християни як ми.
Саме наше святе істинно християнське життя, має бути аргументом на користь існування Бога. А в реальності ми скоріше пропагуємо його відсутність. Наша віра починається на порозі храму і там же закінчується. А те, що ми належимо до Христа на роботі, в університеті, в сімї, часто забуваємо. Навіть гірше, вважаємо, що нам все дозволено, все простимо, бо маємо віру, а отже, вже від цього ми кращі. Так, віра – це справді величезний дар, але це ще більша відповідальність. Господь тебе вибрав, щоб ти не панував, але служив. Як невіруючий повірить в Бога, якщо він часто-густо живе більш морально і чесніше за практикуючих католиків?..
З мого досвіду знаю одного хлопця, що навчається зі мною і відкрито заявляє про свої атеїстичні погляди. Попри те, що стосунки з ним в мене дуже напружені через мою нестриманість та гординю, він є для мене справжнім прикладом для наслідування. Стриманий, тактовний, ладен завжди прийти на допомогу, вміє товаришувати і підтримати розмову, лідер в своєму оточені, працьовитий, з почуттям гумору. .. Одним словом, все те, чого не маю я. Можна звичайно вигукувати, що я християнин, бити себе в груди, хвалитися, що кожного ранку беру участь у Месі, але спостерігаючи за такими людьми розумієш наскільки в мене нікчемне розуміння християнства. Якщо не змінити своє життя, то це чистої води фарисейство, а навіть гірше.
Друга причина, за що я поважаю атеїстів, це їхня логіка. Справжня логіка. Атеїст не вірить в Бога і живе як хоче. Логічно. Це відповідає його світогляду. Тоді як більшість, на питання, чи віриш в Бога, піднімають руки, але при цьому продовжують жити так, ніби Його немає. Але найгірше, ставляться до Всемилостивого Творця, вибачте за негідне порівняння, як до казкового джина, якого можна покликати, коли треба, а коли проблеми вирішені, знову запхнути у лампадку і поставити на шафі до наступного випадку. Ні, так не можна! Якщо віриш в Бога, то маєш ділитися з Ним моментами щастя і горя, радості і смутку аж до кінця своїх днів. І якщо так будеш робити, то впевнений, кінця не буде.
І по-третє, за що я поважаю атеїстів, це за їхню сміливість. Мода на атеїзм пройшла з розпадом Союзу. І тепер вже більш солідно ходити в церкву на Пасху і на Різдво, хреститися на камери, ставити свічки… Коли ж говориш : « я атеїст», на тебе дивляться як на божевільного, або як на прибульця з космосу. Аналогічно, як на віруючого дивилися в СРСР. Поки ти не відкриєшся, до тебе ставляться як до нормальної людини, а після – як до злочинця, від якого можна очікувати все, бо все ж таки атеїст. Щоб бути сьогодні атеїстом потрібно мати велику сміливість, щоб плисти проти течії. Легше сказати: «Я вірю в Бога» заради доброї репутації та підняття свого престижу в очах інших.
Коли писав цю статтю, я не мав на меті захищати атеїзм і насміхатися над віруючими. Я хотів показати те, що невіруючі – це ті самі люди, які мають дві ноги, дві руки, голову, які кохають і прагнуть бути коханими. Вони живуть серед нас і ми повинні їх сприймати такими, якими вони є. Але це не означає, що не повинні говорити про Бога, а навпаки маємо ще бути більш ревні у проголошенні Євангелії. Тільки слова повинні бути підкріплені вчинками справжньої християнської любові. І ще потрібно відрізняти войовничий атеїзм, який прагне стерти з лиця землі всіх віруючих, від людей, які просто не вірять в Бога. Звісно, переконати всіх атеїстів у тому, що Бог є, я не в змозі, але якщо невіруючий буде прагнути всім серцем пізнати правду про існування Творця, я буду спокійний за його спасіння. Я не відразу дійшов до такого висновку, і ставився до людей упереджено, за що прошу вибачення.
Насамкінець, хочу сказати, що люблю атеїстів і не соромлюся цього. А ще люблю мусульман, буддистів, сикхів, іудеїв, і навіть сатаністів. Люблю їх, бо це все мої брати,бо їх любить Бог. Адже Бог є Любов’ю. Люблю, а отже молюся за них, бо хочу, щоб вони теж пізнали щастя зустрічі з Христом.
фінансово.
Щиро дякуємо!
