У Польщі шум. Студенти краківського домініканського душпастирства (славетна «Бочка») зробили таку інсталяцію на місці Гробу Господнього, що навіть стало чути голоси «більше я до них ані ногою!»
Як пише у своєму блозі Еля Вятер, редактор у видавництві eSPe, історик і теолог, цьогорічне оформлення Гробу Господнього викликало чималенькі суперечки. Головна проблема – що Пресвяті Дари не були виставлені у монстранції та прикриті вельоном, як це звично для латинської традиції. Ісуса Євхаристійного підвісили на рибальських жилках, зробивши з Ним композицію про висохлу землю й давши обік тлумачення цього арт-проекту: цитати з книги пророка Ісаї (24 і 25 розділ). «Земля сумує, заникає, марніє; заникає всесвіт, небо й земля марніють» тощо.
«З естетичного погляду це було гарне», – відзначає п.Вятер, – «але тільки з погляду інтелектуально-художнього. Бо з теологічного погляду, прикро мені це писати, цей Гріб був фатальний».
Отець Павел Козацький ОР дотримується іншої думки . «Якщо для когось натхненним текстом є літургійні приписи, а не Слово Боже, то замість біблійних аналогій йому на думку приходять відступи від норм і приписів». «Я маю враження, що студенти “Бочки”, які готували оформлення гробу, вчиталися в Євангельське послання і зрозуміли, на чому полягає приниження Ісуса, Його гріб, входження у досвід людської смерті, і зуміли представити це в художній формі. Їм вдалося показати, що Ісус спотворений і побитий, “Він, мов той пагін, виріс перед нами, мов той корінь із землі сухої. Не було в ньому ні виду, ні краси”. На мою думку, вони ідеально показали послання Великої П’ятниці».
Творці цього арт-проекту, а потім і о.Павел Козацький ОР у своєму відгуку, на думку Елі Вятер, не бачать одного: покладення Христа до гробу та Його сходження у Відхлань не були «вершиною приниження» Христа. Цим найважливішим моментом, згідно з Біблією і Традицією Церкви, є смерть Господа на Хресті («принизив себе до смерті, смерті ж хресної, за що Бог вивищив Його» – Флп 2,8-9), коли Він сам сказав: «Звершилось». А сходження у Відхлань було вже переможним маршем Царя Життя, який ішов визволяти праведників. Тому монстранція в цей день «накрита вельоном – символ того, що наші очі залишаються немовби “закритими”: бачимо тільки смерть, тоді як там уже звершується перемога життя».
Отже, ані з історичного, ані з теологічного погляду згоди щодо «Христа на жилках» немає, а кому було потрібне згіршення саме в день Великої П’ятниці – це окреме питання.
«Щодо нещасних жилок, на яких повисла підставка з Тілом Господнім, – пише п.Еля, – якщо йдеться про мою особисту вразливість, то я волію, аби виставлена для споглядання частка живого, стражденного серця Ісуса була вміщена у щось більш надійне. Не можу позбутися відчуття, що в цьому разі складно було оминути враження, ніби Тіло Господнє зведене до предмета, до елементу арт-інсталяції».
З цією думкою важко не погодитися. Навіть якщо не брати до уваги суто культурний шок від заміни монстранції на жилку. Католики звикли до представлення Євхаристійних Дарів для споглядання в особливій посудині, яка підкреслює царську гідність Христа і наше Йому поклоніння. Проте в о.Павла своє бачення літургійних предметів: «Не можу надивуватися, чому Пресвяті Дари за шибкою на металевому патику з кількома дротами, що концентрично розходяться, і прикритий фіранкою, це “честь і слава”, а ті самі Пресвяті Дари, підвішені на невидимій нитці, звільнені від скафандрика монстранції, – це “сором і ганьба”. Господь Ісус принизив самого себе, а Його побожних захисників дуже спокушує вказівка на цей факт».
Отець Павел, щоправда, таки легенько перепросив ображених у своїх релігійних почуттях – мимохідь, не затримуючись на цьому: «Ну так, ми не дотрималися літургійних приписів, і я дуже перепрошую, якщо когось це зачепило».
Судячи з реакцій на цю «імпрезу», зачепило не «когось», а багатьох, і то серйозно. Щодо приниження Господа, яке показала ця інсталяція, то цілком можна сказати так: у подібних випадках набагато краще, аби тебе зарахували до побожних захисників Ісуса, аніж до тих, хто спокушує. Це раз. А по-друге: одна справа, коли Він принизив себе сам, то була Його воля; і зовсім інша справа – коли хтось вирішує «художньо» принизити Його, а заодно і тих, хто цим буде вражений.
До Габріели Боссі в об’явленнях Ісус сказав такі слова: «Я дав своє тіло людям, і вони зробили з ним, що хотіли». Схоже, ці слова продовжують бути актуальними.
фінансово.
Щиро дякуємо!
