У Євангелії від Матея (10, 8-9) Ісус каже: «Оздоровляйте недужих, воскрешайте мертвих, очищуйте прокажених, бісів виганяйте. Даром ви взяли, даром давайте».
За Євангелієм, Ісус був першим екзорцистом християнської доби. Хоча його кінцевою метою були не тільки оздоровлення та визволення від лукавого, а в першу чергу – навернення через покаяння, спасіння грішника та віра.
Газети й журнали сьогодні кишать рекламою магів, екстрасенсів, знахарів та ворожбитів. Шукаючи у них спасіння, налякані власною бідою, заблукані у яскравій брехні, люди не знають, що кидаються у безодню. Біблія вважає проклятими тих, хто при недугах звертається до ворожбитів та знахарів. За Старим Заповітом, таких треба негайно вбивати. І ворожбитів, і тих, хто звертається до них однозначно – каменувати, бо вони від нечестивого. Новий Заповіт милосердніший, але ворожбитів та заворожених він залишає поза Містом, поза Царством Божим (Одкр. 22,15) тобто в пеклі.
Зцілює та лікує Бог.
Це правда. І екзорцист із Перегінська отець Іван-Василь Коваль, коли люди дякують йому за оздоровлення, каже: «Я тут ні при чому – Господь оздоровляє».
Його хата стоїть у центрі Перегінська, трохи збоку від головної дороги. На обійсті – доволі простора дерев’яна капличка, поруч з нею – старий кам’яний хрест. З раннього ранку до пізнього вечора, а іноді до глибокої ночі садиба оточена автомобілями, а на подвір’ї – задумані, зажурені люди. Іноді трапляється, що о. Івана-Василь відмолює молитви над 80-100 особами за добу.
На початку своєї екзорцистської практики він записував факти оздоровлення. Та згодом перестав це робити. Записати всі зцілення було неможливо. Надто багато їх.
Коли о. Коваля висвячували на священика, двом сестрам-підпільницям, василіянкам з Гошева, було явище у катедрі: лежить о. Іван-Василь хрестом посеред церкви, а на нього сходить сяйво. Сестри розповіли про це Владиці Софрону. На це Єпископ відповів: «Сяйво – знак особливого дару Божого».
Перша молитва екзорцизму відбулася у Перегінську у 1994 році. Із Сибіру додому повернулася сім’я заробітчан. Як тільки оселилися в новій хаті, ночами до оселі почала навідуватися гадюка. Перелякане подружжя звернулося до о. Івана-Василя, щоб освятив хату та помолився. Отець Іван-Василь розумів, що освятити хату – це одне, а молитва на вигнання нечистої сили – зовсім інше. Священик має право її здійснювати тільки з дозволу єпископа. Благословення на молитву екзорцизму дав Владика Дмитерко.
Після молитви та освячення гадюка з хати щезла. Але люди почули про цей випадок і почали звертатися зі своїми бідами. Спочатку свої, перегінські, потім – з ближніх сіл, а далі – з усієї України. Переважно молитви екзорцизму над недужими о. Іван-Василь читає в Перегінську, в Івано-Франківську та іноді в Києві. Але дуже часто молиться там, де його в буквальному розумінні зненацька захоплять стражденні, що невідомим чином довідуються про маршрути його поїздок. У вівторок та четвер о. Іван-Василь не молиться екзорцизм. Але люди все одно приїжджають. Приймає.
Після перших молитов йому почали залишати гроші. Він відмовлявся, але люди все одно залишали. І тоді о. Іван-Василь вирішив, що на гроші за зцілення збудує монастир. У давнину на Бойківщині поблизу села Закерничне на горі Чуриків був чоловічий монастир. Його зруйнували турки. Зараз на тому місці на висоті 950 метрів над рівнем моря завершується будівництво Свято-Покровського монастиря та монастирської церкви Всіх Святих українського народу. Ієромонах Іван-Василь Коваль є будівничим та ігуменом цього монастиря.
Досвід будівничого він набув тут, у Закерничному, коли став парохом місцевої церкви у 1994 році. Від храму атеїстичний режим комуністів залишив тільки фундамент. З нього о. Іван-Василь і почав відбудову. Зараз у Закерничному стоїть нова добротна дерев’яна церква.
Окрім Закерничного о. Іван-Василь заснував ще один монастир. Під Івано-Франківськом у Дем’яновому лазі – у церкві-меморіалі безневинно страчених та закатованих совітами діє Свято-Покровський монастир. У меморіальному храмі двічі на місяць о. Іван-Василь відправляє Літургію. Але однією Літургією його присутність там не обмежується. Люди уже знають про цілющі молитви о. Івана-Василя і несуть свої біди до нього, де б він не був.
Ще юнаком йому приснився дивний сон. У причілковій стіні його хати стоїть воскреслий Христос і усміхається до нього. Хлопчина подумав: чи це не ознака, щоб мені прийняти чернечий постриг? Але вагався: чи достойний, та й нога хвора. А монаше життя вимагає витривалості і духовної, і фізичної. Вирішив порадитися із знайомим священиком. Не роздумуючи, той порадив юнакові вчитися у духовній семінарії. Для хлопця така пропозиція була несподіваною. Він уявляв себе ким завгодно, тільки не священиком. Тоді він і не думав про богопосвячене життя.
І знову юнак завагався: прийняти пропозицію знайомого священика, чи відмовитися? І знову – сон.
Сниться йому круг священиків, посередині – Владика Іриней. А Єпископ Іриней тоді був ректором семінарії. У підсумку Іван-Василь Коваль став і ченцем, і священиком-ієромонахом. Вічні чернечі обіти у 2002 році прийняв Владика Софрон Мудрий.
Йому не дають спокою навіть у його відсутність у Перегінську. У неділю, коли о. Іван-Василь був у Дем’яновому лазі, на лавці під хатою я побачив прикладені камінцем два аркуші паперу – списки людей на наступні два дні. З цими списками іноді бувають серйозні проблеми серед хворих та одержимих. Люди трапляються лукаві. Приїжджає такий на молитву зцілення, а у списку вже є 40 прізвищ. Тоді хитрун переписує увесь список, а себе записує третім замість сорок першого.
Якщо сон триває п’ять годин на добу – для о. Івана-Василя це благодать. Але такий спосіб життя – це очевидне самовиснаження. Священик, однак, цим не журиться, кажучи: «Що робити: у людей біда, не виганяти ж їх з подвір’я. Відправили, скажімо, онкохворого з лікарні додому помирати. Він приїжджає до мене, до слуги Божого. Невже і мені перетворитися на безпомічного лікаря?!»
«Ви – остання інстанція, надія приречених?» – запитую.
Отець Іван-Василь Коваль відповідає: «Бог є перша і остання інстанція, альфа і омега, початок і кінець, у Ньому наше спасіння».
Василь Григорчук, novazorya.if.ua
фінансово.
Щиро дякуємо!
