Проект Comenius полягає у співпраці та обміні досвідом шкіл із різних держав Євросоюзу. Цього року до проекту приєдналася також і Швейцарія. 11 листопада на запрошення партнерської школи в Женеві туди поїхала група учнів з учителькою англійської мови та директоркою школи – сестрою Зузанною Філіпчак, урсулинкою.
Наступного дня, 12 листопада, їх вітали в школі. У планах була участь у двох уроках. Однак перед цим пані, яка займається проектом Comenius, провела гостей будівлею школи. Вони зайшли до класу інформатики. І певної миті керівник групи відкликала сестру вбік на розмову. «Мені дуже шкода, але у нас такий закон, що свою віру забороняється демонструвати з допомогою зовнішніх знаків», – сказала ця пані, уточнюючи, що йдеться про монаше вбрання і хрест.
– Я дуже здивувалася, але в першу мить подумала, що не стану здіймати шуму, – розповідає с.Зузанна. – На дві години я пішла до готелю, домовившись, що повернуся, й ми підемо гуляти Женевою.
Після повернення до школи сестру викликали до кабінету директора, який хотів «пояснити» їй деякі справи. Він повідомив сестрі, що у швейцарському законодавстві, а особливо у Женевському, вельми суворо підходять до питань прояву своєї віри у школі. Отож йому дуже шкода, що сестра не зможе піти на домовлені уроки і що наступного дня вона не зможе взяти участі в заняттях на тему прав людини, бо у школі не можна говорити про свою релігійність.
– Я слухала це все з широко розплющеними очима. Кажу цьому панові: «Я рік тому була в Туреччині й там сподівалася отаких ситуацій, але нічого такого не сталося. Навпаки – там різнорідність, принаймні з огляду на те, що ми гості, була вшанована. Ми могли ділитися відмінностями наших вір, і ніхто нікому не зашкодив. Це ж абсурд, особливо в контексті теми прав людини!»
Директор їй на це відказав, що він не був поставлений до відома, що керівник школи з Рибніци приїде в хабіті. Однак якщо сестра дуже хоче бути на цих заняттях, то він поклопочеться про спеціальний дозвіл перед вищою владою. Проте в такому разі сестрі буде заборонено розмовляти зі швейцарськими учнями. Директор мусить про це дбати, бо то школа при ООН, багатонаціональна.
– Я сказала, що в такому разі не бажаю бути непроханим гостем, не буду шкодити швейцарським учням, але мушу повідомити своїх учнів та вчительку, щоб вони знали, з якої саме причини мене з ними немає. І додала, що мої учні мають свої погляди і зуміють їх виразно викласти, – сказала черниця.
По обіді, коли група з Польщі повернулася з екскурсії Женевою, на них уже чекав директор. Він повідомив, що дістав спеціальний дозвіл на присутність черниці на заняттях, однак з огляду на те, що вона представляє конкретну релігію, виступати їй не можна. Почувши це, учні запротестували. Вони сказали, що почуваються дискримінованими. Дехто з дівчат, шоковані, вийшли з плачем.
Сестра Зузанна сказала: «Пане директоре, я розумію, що у Швейцарії таке законодавство, що я не можу висловлюватися, розмовляти з учнями, ба навіть перебувати на території школи. Я про це дізналася сьогодні вранці. А що ж сталося за ці чотири години, що тепер я таки можу тут перебувати?» Директор розгубився, не знав, що відповісти. Сестра поставила йому наступне запитання: «Що я мала би відповідати швейцарському учневі, якби він у їдальні підійшов до мене й запитав, хто я?» Директор відказав: «Прошу пані, відповідайте, що ви – керівник польської групи».
Вочевидь на заняття наступного дня с.Зузанна не пішла. Коли присутні там представники партнерських шкіл із Франції, Німеччини та Італії почули про причину її відсутності – були обурені й думали бойкотувати заняття. Директор вислав с.Зузанні листа з перепрошеннями, де запевняв, що він особисто поважає її переконання, але своїх рішень не змінив.
На заняттях одна з дівчат сказала: «Ми – католицька школа». Пробувала пояснити, що цінності, яких навчають у цій школі, впливають на атмосферу, яка там панує. На що керівник стала махати руками, сигналізуючи, що цю тему розвивати заборонено, а дівчині перервали виступ. Коли трохи пізніше учні з Польщі заявили свої застереження при темі усиновлення дітей гомосексуальними парами – вибухнула гроза. Цього разу обурення було загальне. Бо ж то «право людини»!
Пікантності цій історії додав факт, що за день до приїзду поляків прибула до Женеви група з п’ятьох учениць і двох учительок із партнерської школи в Англії. Так склалося, що всі ті учениці й одна вчителька – мусульманки, і з’явилися на заняття у своєму одязі, з хустками на головах. Однак щодо їхньої «демонстрації зовнішніх ознак релігійності» не було вжито жодних кроків, вони мають безпроблемний дозвіл перебувати на території школи.
А останній штрих у цій картині – те, що лист із «перепрошеннями», написаний до с.Зузанни директором школи, був видрукуваний на фірмовому бланку з гербом Женеви. На щиті – орел і ключ святого Петра. Над щитом – монограма імені Христового, IHS…
За матеріалами: Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
