Проводячи аналогію (абсолютно НЕ теологічну, звісно) поміж тим, що написано у Святому Письмі та в інтернеті, можу, однак, деякі паралелі відзначити.
Апостол Йоан, улюблений учень Господень, у своєму Першому посланні повчає: кохані, не всякому духові вірте, а випробовуйте духів, чи від Бога вони. Звісно, потрібно чітко розрізняти, коли ми говоримо про теологічну реальність віри (яка дається від Бога) і людську віру як інтелектуальну згоду вважати щось істинним. Зазвичай перше вимагає безумовної довіри, а друге натомість – активного використання розуму.
Отже, про що це я.
Деякий час назад всілякими «тирнетами» розійшлася жалібно-войовнича інформація: брати і сестри, ми, францисканці з Індії, просимо про молитву, на нас напали буддисти, спалили 20 храмів, і ще 200 вони грозяться спалити за найближчу добу. Скріншот я робила 21 квітня 2010 року з інформації, розміщеної Католицьким медіа-центром, оскільки це був факт, наскільки люди піддаються маніпуляціям – до тієї міри, що й ресурси, які мають подавати достовірну інформацію, ведуться на такі підстави. Звісно бо, всюди працюють «всього лише живі люди»… Нікого не ображаю, просто наводжу факт. Пруф, як то кажуть.
У той час, коли я робила згаданий скрін, у мене ще й близько не було акаунту на Фейсбуку. І уявіть собі, як же я була вражена, побачивши днями у стрічці новин ту ж само «новину» невідомо якого терміну давності й безумовно «від’ємного» рівня довіри!!
Для тих, хто не знає, як правильно реагувати на інтернет-заклики «нумо всі гуртом побігли!», наведу уривок з матеріалу, розміщеного на порталі Baznica майже рік тому:
«Отець Самуель Стефенс із India Gospel League каже, що послання – фальсифікація. Він пише: «Якби це було правдою, я був би одним із перших, хто отримав таку інформацію, бо ми маємо широку пастирську мережу по всій країні. Далі, в Індії немає провінцій. У нас штати і райони. І немає ні штату, ні району з назвою Олісабанг».
Отже, якщо ви побачили у когось слізно-побожний заклик «поширити інформацію», то візьміть до уваги, що вона походить не зі Святого Письма і не вимагає теологічної віри. А віри суто людської вона також не вимагає, бо у серйозних справах потрібно підключати мізки, запитати у того ж самого інтернету, чи існує на мапі світу вказане місце, і що взагалі відбувається.
До списку фальшивих повідомлень, чиєю метою – ще до формування розлеглих соціальних мереж – було радше збирання електронних адрес шляхом пересилання листа якомога більшій кількості друзів, належить фотографія дівчинки-немовлятка, яка нібито постраждала від опіків, а за поширення інформації про неї «якийсь хтось» невідомо де перераховує на її рахунок по 25 центів за кожне пересилання. Уперше я побачила це фото ВІСІМ років тому. Потім воно поверталося з періодичністю у рік-півтора. Останнім часом – з інакшим текстом (уже не пишуть «Оля потребує твоєї допомоги»). Інколи я ще пишу тим, хто це викладає або поширює у себе, що це обман. Але якось про ту «Олю» вже стало тихо.
Натомість остання популярна фішка – перепощувати інформацію про дівчинку, яку врятував її брат, і, мовляв, добрий Фейсбук дає 25 центів за кожне поширення.
Впізнаєте схему?
Проблема, якщо глянути глибше, не така вже й смішна. Вона має багато аспектів. Як легковірність і небажання критично ставитися до інформації – з боку «реципієнта», так і маніпуляцію простими людськими емоціями – з боку поширювачів. За тим само принципом діють усі, хто, «тиснучи» на наше прагнення бути добрими християнами, змушує (бо таки змушує – це зветься «емоційний шантаж») робити те, що вигідно їм. Наприклад, подавати милостиню тим, хто прикидається жебраком, або мовчати у відповідь на хамство і несправедливість («Ти ж християнин, маєш підставляти другу щоку!»).
А крім цього, є ще такий аспект, як прагнення відбутися поширенням інформації, «перепостом», лайком, чим завгодно, і гадати, що своє добре діло на сьогодні ти зробив. Таке собі «здешевлене християнство».
А ще є й такий аспект, як апріорна готовність підхоплювати якусь інформацію і радісно її поширювати. Кажу «радісно», бо навіть якщо про «провінцію Олісабанг» перепости робилося з якимось «праведним гнівом» на гонителів християн, то все одно за цим нерідко криється велика радість «буття в одній зграї». Вельми «християнська» гризня на різних побожних форумах – клінічна картина цього.
А коли йдеться про серйозні справи, то християни не повинні бігати по інтернету «зграями». Тобто взагалі не повинні, а в разі серйозних ситуацій – тим більше. Не кожному інтернетному духові вірте, але всіх перевіряйте, чи це раптом не щось, «вкинуте на вентилятор».
_________________________________________________________
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
