Інтерв’ю з префектом Конгрегації віровчення архиєпископом Герхардом Людвігом Мюллером про перспективи і стиль понтифікату нового Папи.
Як новий Папа змінює Церкву?
Кожний Папа приносить із собою свою власну особистість і свій індивідуальний стиль; жоден не може бути копією свого попередника. Кожен є наступником апостола Петра – а не свого попередника. Кожний Папа мусить наповнити Петровий сан своїм життєвим досвідом і відбитком.
Чи бачите Ви такий відбиток – після одного тижня?
Ще занадто рано для цього. Папа ще не мав можливості накреслити візію, детальний концепт. Певно, що він позитивно внесе свій досвід із Латинської Америки з її суспільними проблемами. Але ширину світової Церкви не можна обмежити лише латиноамериканським виміром.
Чи очікуєте Ви нових акцентів відносно колегіальності? Франциск не раз наголошував, що він є Римським єпископом.
Фактом є те, що Папа є Римським єпископом і Римський єпископ також є пастирем Вселенської Церкви. Одного не можна відділити від другого.
Журналісти вже говорять про «Революцію Берґольйо». Чи поділяєте Ви цю оцінку?
Не можна змінити основ Церкви, закладених Богом. Можна уявити собі новий стиль. Певно, що можна змінити це чи те, наприклад у літургії. Вона повинна бути простою і скромною, але водночас також представляти красу й радість віри, в чому відображується «слава Божа».
Що Ви бачите в новому понтифікаті, спадковість чи переміну?
Цілком ясно, спадковість у проповіді віри чи літургії. Переміну в методах, якщо необхідно реагувати на нові виклики. Світ крутиться. Тому ми у формах вираження церковного життя не можемо завжди тільки копіювати й незмінно продовжувати минуле. Ми мусимо реагувати на конкретні виклики – зберігаючи субстанцію. Сповідання віри не є партійною програмою, що постійно пристосовується до нових очікувань.
Чому Франциск підхопив тему боротьби зі світськістю, про яку говорив уже Бенедикт XVI?
Церква завжди стоїть між екстремами світськості та відчуження від світу. Одне означає, що вона просто орієнтується за мірилом цього світу і більше не ставить у центр Царство Боже. «Реформація» з наступним розколом значних частин християнства виникла тоді, коли Церкві закидали занадто велику світськість. Тому вираз «боротьба з світськістю» є також закликом проти всякої форми світськості Церкви.
Але не можна хибно спрямовувати її в розумінні ідеалізації Церкви, яка нібито хоче бути тільки невидимою Церквою, спільнотою переконань. При боротьбі зі світськістю не може йтися про відхід. Вона є передумовою, а не протилежністю до відповідальності Божої Церкви за світ.
У перших промовах Папи Франциска виринули поняття, котрі вживаються також у теології визволення. Що це означає?
При теології визволення йдеться про конкретні дії для бідняків. Нашу мову про гідність людини потрібно реалізовувати в дійсності. Ми мусимо пророчо й критично виявляти несправедливі структури й активно виступати проти них, бо вони діаметрально суперечать християнському образові людини. Нікого не можна виключати від благ цієї землі. Ми не можемо погодитися з тим, що деякі країни розглядають цілі половини частин світу як свій задвірок.
Хіба немає небезпеки, що Папа, який використовує ці поняття, отримає оплески з неправильного боку?
Деякі люди — за теологію визволення, бо вважають її лівою ідеологією. Для мене критерієм вважається те, що хтось насправді робить для бідняків. А тут комунізм є найбільшим ворогом бідняків.
Чи Церква тепер сформулює наново свою позицію щодо теології визволення, яку вона уточнила у вісімдесяті роки?
Не думаю, що це необхідно. Заява від 1986 р. дуже добре зважує, що можна розуміти під теологією визволення в позитивному католицькому значенні. Чітку роздільну лінію потрібно провести відносно такої теології, яка керується марксистським, атеїстичним уявленням про людину. Так само потрібно відхилити ті течії, котрі хочуть створити спасіння, пригноблюючи значну частину людей, як ми це пережили в ленінізмі-сталінізмі. Згідно з універсальною волею Божою до спасіння, спастися повинні всі люди.
Леонардо Бофф майже панегірично висловився про обрання Папи й про нового Папу. Чи це є проблемою?
Якщо Бофф слідує цілій лінії Папи Франциска і визнає папство, то це добре. Але неприпустимим є інструменталізувати Папу Франциска для мети, яка не має нічого спільного з Петровим служінням. Я зрадію, якщо Бофф цілковито керуватиметься Євангелієм і стане на ґрунт католицького віровчення.
Новий Папа вже двічі говорив на тему збереження створіння. Що він має під цим на увазі?
Ми розглядаємо створіння як дар, який нам дає Бог. Бенедикт XVI говорив у Німецькому Бундестазі про екологію навколишнього середовища та про екологію людини. Нам йдеться про людину, яка живе у впорядкованому всесвіті, а не в хаосі, без орієнтації на основні принципи істини й справедливості. Отож, до захисту створіння належить також збереження дуальності чоловіка і жінки та відкритість на дитину, яка в тому лежить, на нове життя.
Що буде далі з Братством св. Пія Х (лефевристами)?
Конгрегації віровчення Бенедикт XVI доручив провести розмови з цим священницьким братством про можливе повернення до єдності з Церквою. В результаті було укладено догматичну преамбулу, підписання і визнання змісту якої є передумовою для повного сопричастя цих священиків із Католицькою Церквою. Кожний Папа має наполягати на тому, щоб усі вселенські Собори визнавалися виразом найвищого церковного учительства. І до них належить також Другий Ватиканський Собор і наступні вирази вчительства. Хто цього не визнає, не є католиком.
фінансово.
Щиро дякуємо!
