Ви коли-небудь зустрічали таких людей? Я – кілька разів. «Їхні обличчя променіли від розмови з Господом».
У біблійному читанні: коли Мойсей сходив з гори Синай, то не знав, що його обличчя сяяло, бо він розмовляв із Богом. Ви зустрічали таких людей? Я – так. Дивився на них із ноткою заздрості.
Знаю своє обличчя. Воно тільки кидає тінь. Певно, я рідко розмовляю з Господом.
– Не переймайся. Навіть якщо ти не будеш добрим промовцем, Ісус дивитиметься з твоїх очей, – переконував польських кліриків Раньєро Канталамеса. – Папа Павло VI казав, що християнин повинен мати «пророцтво у погляді». Коли одного разу, мавши досвід молитви у Святому Дусі, я їхав поїздом до Мілану, одна з жінок, що сиділи обік мене, сказала: отче, що з вами? Ваше обличчя змушує мене повірити в Бога!
Інша картинка. Кілька років тому. «У тебе сьогодні день народження? – Сестра Мілена на мить зникла в кухні. Швиденько вийшла, несучи предивний торт. У звичайну білу булку встромила кілька свічок і воскову фігурку ангела. Була п’ятниця – день, у який її меджугорська спільнота постилася на хлібі й воді. Тому виник отакий пісний торт. Монашка у білому габіті усміхалася всім обличчям. Хто б думав, що їй саме поставили діагноз «злоякісна пухлина», і вона пройшла шість виснажливих хіміотерапій? Про це не було жодної згадки. Вона променіла радістю і миром.
Тиждень тому я дізнався, що 22 липня вона відійшла до Господа.
Як люди запам’ятали Марту Робен? – прикута до ліжка французька містичка, що жила виключно завдяки Святому Причастю. Її можна було визнати монстром страждання, натомість донині оповідають про делікатну усмішку, невіддільну від цієї дрібнесенької жінки, яка у своєму тілі переживала страждання самого Христа.
Мартін Якімович, Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
