16 жовтня — «папський день», річниця обрання кардинала Войтили на Апостольський Престол. З цієї нагоди пригадуємо факти, пов’язані зі знаменною подією.
Кароль Войтила став Папою 16 жовтня 1978 року, на другий день конклаву. Білий дим, який звіщав звершення вибору, з’явився над Сикстинською каплицею о 18.18. Митрополит Краківський став 262-м наступником св. Петра. Остання нотатка у проваджений краківським єпископом «Книзі єпископської діяльності», пересланій пізніше до Кракова, така: «Близько 17.15 — Йоан Павло ІІ».
Колегія кардиналів, яка здійснила обрання, налічувала 111 осіб. Серед кардиналів-електорів тільки 18 були молодші за Войтилу. Він став наймолодшим Папою за останні півтораста років. Згідно з церковною нормою, визначеною Павлом VI, у конклаві не брали участі кардинали, старші за 80 років.
Йоан Павло ІІ був першим за 455 років Папою-неіталійцем (від часу понтифікату Адріана VI, голландця, який правив у 1522–1523 роках), і, найімовірніше, першим в історії Папою-слов’янином. А також і першим в історії Церкви Папою, який при обранні імені послався аж на трьох своїх прямих попередників: Йоана ХХІІІ, Павла VI і Йоана Павла І.
Під час ІІ Ватиканського Собору єпископ, а потім (від грудня 1963 р.) архиєпископ митрополит Краківський, який приїхав з-за «залізної завіси», справив велике враження на ієрархів Вселенської Церкви своєю непересічною особистістю і широтою інтелектуальних горизонтів. То був виразний перелам в історії міжнародної «кар’єри» польських ієрархів, що — на думку спостерігачів — проявилося під час пам’ятного конклаву 1978-го.
15 серпня 1963 р., під час урочистості коронації Примасом Вишинським статуї Матері Божої Людзьмєрської стався знаменний (з перспективи подальших подій) епізод. Кардинал Войтила підхопив берло, яке під час процесії певної миті випало з руки статуї Пресвятої Богородиці. «Каролю, Марія ділиться з тобою владою», — сказав до єпископа Войтили його колега, о. Францішек Махарський.
Вельми значущо звучать сьогодні й слова, які кардинал Войтила виповів 11 жовтня 1978 року в Маріацькій базиліці, під час св. Меси за померлого Папу Йоана Павла І. «Державні діячі, глави держав говорять про те, що започатковано новий стиль пастирювання на Апостольському Престолі. Стиль, сповнений величезної простоти, величезної скромності, сповнений велетенської поваги до людини».
Деякі близькі знайомі кардинала Войтили вважають, що його незвична поведінка у дні перед конклавом (зокрема, його особлива зосередженість і маломовність) могли вказувати на те, що він передчував подальші події. Коли вранці 29 вересня 1978 р. митрополит Краківський довідався про неочікувану смерть Йоана Павла І, він, глибоко вражений, сказав: «Несповідимі шляхи Господні, схилімо перед ними голови».
Останню ніч перед виїздом на похорон Йоана Павла І і конклав майбутній Папа провів у гостьовому домі сестер-урсулинок на варшавському Повіслі. У цьому само домі довгі роки мешкав видатний історик філософії професор Стефан Сьвєжавскі, довголітній приятель Кароля Войтили: «Він був дуже мовчазний. Попрощалися, власне, без жодного слова. Я бачив, що він не хоче говорити. А він уже знав…»
Перед конклавом, який обрав його на Папу, кардинал Войтила мешкав у Папській польській колегії при п’яцца Ремуріа. Раннім ранком 14 жовтня 1978 р. в капиці колегії він відправив св. Месу. Пополудні подався на конклав автомобілем, за кермом якого був брат Мар’ян Маркевич зі Згромадження Братів Серця Ісусового. Уже тоді стареньке, це авто пізніше викупив американський актор Джон Войт, який зіграв Папу в кінофільмі «Йоан Павло ІІ» (США, 2005).
Прямим попередником Йоана Павла ІІ на Апостольському Престолі був кардинал Альбіно Лучіані, який узяв ім’я Йоана Павла І. Він помер від серцевого нападу 28 вересня 1978 р. через 33 дні понтифікату. За непідтвердженими повідомленнями, Папа помер уві сні, тримаючи в руці відомий твір Томи Кемпійського «Про наслідування Христа».
Кароль Войтила майже «в останню секунду» прибув на конклав, який обрав його на Папу. 14 жовтня митрополит Краківський по обіді подався до римської клініки Джемеллі, аби провідати хворого приятеля, єпископа Дескура. До Сикстинської каплиці він увійшов останнім. Слід пам’ятати, що після того, як двері Сикстини замикають, туди більше нікого не впускають, навіть кардиналів…
Під час конклаву Примас Польщі кардинал Стефан Вишинський шепнув кардиналові Войтилі: «Якщо тебе оберуть, прошу, не відмовляйся…»
Знаменні ремінісценції з конклаву Папа вмістив у своєму заповіті: «Коли у день 16 жовтня 1978 р. конклав кардиналів обрав Йоана Павла ІІ,Примас Польщі кардинал Стефан Вишинський сказав мені: “завданням нового Папи буде ввести Церкву в нове тисячоліття”. Я не знаю, чи дослівно наводжу сказане, але напевно такий був сенс того, що я тоді почув. А сказала це Людина, яка увійшла в історію як Примас Тисячоліття. Великий Примас. Я був свідком його місії, його героїчної довіри, його боротьби і його перемоги. “Перемога, коли настане, це буде перемога через Марію”», — зазвичай говорив Примас Тисячоліття, цитуючи слова свого попередника кардинала Августа Хльонда.
Повна офіційна назва посади, на яку було обрано кардинала Войтилу, звучить так: «Його Святість Святіший Отець Йоан Павло ІІ, Єпископ Римський, Намісник Господа нашого Ісуса Христа, Наступник Князя Апостолів, Первосвященик Католицької Церкви, Патріарх Заходу, Примас Італії, архиєпископ і митрополит Римської церковної провінції, суверенний володар Держави Ватикан, перед тим архиєпископ і митрополит Краківський, кардинал Кароль Войтила».
Засідання конклаву повністю таємні, і кардиналів зобов’язує таємниця; тим не менше, за авторитетними думками, митрополит Краківський був обраний у восьмому голосуванні, переважною більшістю голосів (99 зі 111 всіх учасників конклаву).
Хоча кардинал Войтила й завойовував під час засідань щораз то більший авторитет в ієрархів цілого світу, то все одно преса не називала його імені у гроні papabili, тобто тих, чий вибір видавався імовірним. Результати конклаву стали повною несподіванкою і всесвітньою сенсацією.
Папа з Польщі був першим Наступником св. Петра, який у своїй біографії «зосередив» досвід поета, актора й філософа. А крім того, само собою, ще й робітника, душпастиря молоді, єпископа…
Постать Папи-поляка стала на довгі дні після конклаву ключовою темою у світових медіа, які не приховували захвату від його особистості. Зверталося увагу на його інтелектуальний рівень, всебічні інтереси, багатство душпастирського досвіду; підкреслювалося, що він побіжно знає шість мов, любить сплави на байдарках, ходить на лижах, а крім того, він ще й поет!
Згідно зі звичаєм, одразу після обрання новий Папа приймає від кардиналів-електорів обітницю послуху. Як повідомили свідки цієї події, Йоан Павло ІІ здійснив у цій церемонії знаменну модифікацію: на противагу до попередників, він приймав обітниці стоячи, а не сидячи на троні.
Одним з ієрархів, який під час чергових перерв у роботі секцій на конклаві висловлювався за обрання Краківського митрополита, був кардинал Франц Кьоніг, архиєпископ Віденський і приятель митрополита Краківського. Дуже знаменна розмова відбулась у нього з кардиналом Вишинським, якому він сказав, що Польща має відповідного кандидата на Папу. «Що? Я мав би полишити Варшаву і залишитися в Римі? То був би тріумф комуністів!» — відказав Примас. Тоді кардинал Кьоніг точніше зрозумів, про кого йшлося…
Незвичний запис містить метрична книга парафії у Вадовіцах. Наступного дня після конклаву 16 жовтня 1978 р., під почерговими записами — про хрещення, миропомазання, свячення, єпископське рукоположення, поставлення на кардинала — отець настоятель Едвард Захер, у присутності журналістів з усього світу, вписав: «Die 16 X 1978, in Summum Pontificem electus, et imposuit sibi nomen: Joannes Paulus PP».
Особа нового Папи викликала медіальну гарячку в усьому світі, а люди, які його знали, давали безконечні інтерв’ю. Одразу після конклаву цікаву характеристику Краківського митрополита представив італійському радіо секретар Польського єпископату єпископ Броніслав Домбровскі: «Він живе дуже вбого. Якби ви знали, як він мешкає у Кракові, де стоїть великий палац, а він займає малесеньку кімнатку й нічого більше… Це людина праці. Спить мало, працює багато. Можу сказати, що він людяний, що це свята людина, дуже добра, відкрита для всіх».
Серед численних дивовижних фактів стосовно Кароля Войтили, які під кінець понтифікату зібрала швейцарська щоденна газета «Tribune de Geneve», наведено той, що Краківський митрополит прибув на конклав, маючи з собою винятково скромні кишенькові, відповідник 125 швейцарських франків.
Для блоку комуністичних держав на чолі з СРСР обрання польського кардинала на Папу було величезним ударом. Важкий шок переживало керівництво польської комуністичної партії, яке одразу після виборів у Ватикані скликало свою нараду. Її клімат описав один із функціонерів: «Очевидна розгубленість. Ольшевський проливає на світлі штани філіжанку чорної кави. Зітхання. Тяжкі. Чирек готує тези… — “зрештою, краще Войтила як Папа там, ніж як Примас тут”. Теза переконлива. Полегшення».
Офіційна реакція Польської держави була витримана в дусі радості й задоволення. Інколи старання робити «хорошу міну при поганій грі» приносили гумористичний ефект. У телеграмі, висланій керівництвом ПНР наступного дня після завершення конклаву, було, зокрема, сказано: «На троні папському вперше в історії сидить син польського народу, який будує у єдності та співпраці всіх громадян велич і благополуччя своєї соціалістичної батьківщини…»
Обрання ієрарха з-за «залізної завіси» викликало радість і багато надій. Вацлав Гавел, тоді відомий дисидент і драматург, а пізніше президент Чехословаччини й потім — Республіки Чехія, сидів із друзями у своєму гірському будиночку. «Коли ми почули цю новину, почали кричати з радості аж до пізнього вечора. Інстинктивно ми відчували, що це величезна підтримка для всіх людей, які люблять свободу, а живуть у комуністичному світі».
Російський письменник, вигнаний з батьківщини радянською владою, автор знаменитого «Архіпелагу ГУЛАГ» Олександр Солженіцин так прокоментував рішення конклаву: «Обрання Папи Войтили — це єдина добра річ, яка трапилася людству ХХ століття».
В’єтнамський архиєпископ Франсуа-Ксав’є Нгуен ван Туан четвертий рік сидів в одиночці, засуджений комуністичною владою своєї країни (загалом під домашнім і державним арештом він провів 13 років). Кількома роками раніше він бачився в Римі з кардиналом Войтилою. Хтось потаємно переказав йому звістку про обрання Войтили на Папу. «Я дуже зрадів, оскільки, на моє переконання, то була велика благодать для Церкви». Нині триває беатифікаційний процес архиєпископа ван Туана.
Понтифікат Йоана Павла ІІ від перших днів був сповнений учинків, слів і жестів, які змінили обличчя папства в очах світу, наближаючи його до простих людей. Уже першого дня після обрання Святіший Отець зважився на річ, неможливу для своїх попередників: вийшов поза стіни Ватикану, аби у клініці Джемеллі знову, як і перед обранням, провідати хворого кардинала Дескура.
Британська «The Times» наступного дня після конклаву написала: «Обрання кардинала Войтили на Папу — це подія надзвичайного значення. Кардинали відправили Церкву в подорож, кінець якої незнаний… Можливо, вони вчинили якнаймудріше; однак вони ризикують визволенням таких людських, політичних і релігійних сил, які потім не зможуть контролювати».
Коли другого (і останнього) дня конклаву дискусії серед кардиналів показували, що вибір дедалі сильніше схиляється на користь митрополита Краківського, давній римський знайомий о. Войтили, тоді вже кардинал Максиміліан де Фюрстенберг схилився до нього, цитуючи слова з Євангелія від св. Йоана: «Dominus adest et vocat te» («Господь тут і кличе тебе»).
За матеріалами: Niedziela
фінансово.
Щиро дякуємо!
