Хрещення дитини, зачатої і народженої внаслідок використання технології сурогатного материнства, буде можливим тільки тоді, коли батьки відбудуть належну покуту, або коли сама дитина вирішуватиме, що хоче хреститися, коли вже досягне віку, який уможливлює свідомий вибір.
Таке рішення ухвалив Святійший Синод Російської Православної Церкви на своєму останньому засіданні цього року, що відбулося 25-26 грудня 2013 р. у Москві.
Один із кількох ухвалених там документів стосується хрещення немовлят, народжених за сприяння сурогатної матері. На зустрічі з журналістами голова Синодального інформаційного відділу Московського патріархату Владімір Лєгойда зазначив, що цей документ базується на «Основах соціального вчення РПЦ» від 2000 року. Керуючись ними, російські православні єпископи визнали сам термін «сурогатного материнства» за збочення, перекручення «високого розуміння материнського обов’язку та покликання». Така практика означає приниження людської гідності жінки, чиє тіло трактується в цьому разі як своєрідний інкубатор, сказав Лєгойда.
Далі він зазначив, що синодальну заяву ухвалено у зв’язку з суспільною дискусією, яка розгорнулася останнім часом у Росії через щораз то частішу практику такого виду материнства, хоч допускають її лише деякі країни.
На думку Владіміра Лєгойди, таке материнство має негативні наслідки не тільки для всіх зацікавлених сторін (біологічної матері, сурогатної матері та, очевидно, самої дитини), а й для суспільства загалом. Воно бо втрачає розуміння сім’ї, а таємниця народження стає «предметом торгово-грошових стосунків».
Голова інформвідділу МП звернув увагу, що позиція, викладена у синодальному документі, виводиться з православної традиції уділення цього таїнства. «Хрещення є свідомим вибором, який передбачає серйозну зміну життя, прагнення жити по-християнськи», — нагадав він. Стосовно немовлят, додав він, хрещення звершується згідно з вірою тих, які хочуть охрестити дитину, й тоді відповідальність за християнське виховання немовляти несуть батьки і хресні. Якщо ж батьки свідомо вдалися до технології, засудженої Церквою, то про свідоме християнське виховання немає й мови, — сказав Лєгойда.
Це, однак, не означає, що РПЦ замикає двері перед сім’ями, які скористалися з допомоги «сурогаток». Дитина, народжена таким способом, може бути охрещена на прохання її вихователів, якщо ними є біологічні батьки або сурогатна матір, тільки тоді, коли вони усвідомлять, що з християнського погляду така репродуктивна технологія заслуговує на засудження, і відбудуть церковну покуту, — стверджує документ. При цьому підкреслюється, що «якщо такого усвідомлення немає, то рішення про охрещення житини відкладається до часу вільного свідомого вибору, зробленого дитиною». В цьому останньому випадку факт сурогатного материнства не становить перешкоди для хрещення дитини, оскільки вона не відповідає за поведінку своїх батьків.
Але це ще не всі умови, необхідні для такого хрещення. Якщо батьки відпокутували за свій учинок, священик не може здійснити таїнство без згоди свого єпископа. В іншому разі він стягну на себе канонічну кару. Тільки в разі загрози смерті «вділяється благословення на таке хрещення, незалежно від інших обставин», — так ухвалили російські православні єпископи.
Коментуючи останній синодальний документ, В. Лєгойда зауважив, що вказівка про хрещення стосується не тільки дітей від сурогатних матерів, але й кожного свідомо вираженого небажання жити по-християнському.
У багатьох європейських країнах, наприклад, у Німеччині, Австрії, Швеції, Норвегії законодавство забороняє сурогатне материнство. Німецький закон «Про захист зародків» від 13 грудня 1991 р. передбачає покарання до 3 років ув’язнення або штраф за спрошу штучного запліднення жінки, яка готова зректися своєї дитини після її народження, або за пересадку їй зародка. Тим часом законодавства більшості країн, також і Росії, навпаки: дозволяють використовувати таку допоміжну репродукційну технологію. При цьому, на відміну від Росії, у Білорусі та Україні, у Казахстані, Вірменії та Киргизії батьками народженої в такий спосіб дитини визнають генетичних батьків.
У серпні 2012 року Конституційний суд РФ відмовив у розгляді скарги на норми російського сімейного законодавства, які не допускають можливості вписати генетичних батьків у метрики без згоди сурогатної матері дитини. Суд підтвердив право такої жінки бути офіційно записаною як мати у метрику народження дитини. Це було обґрунтовано правом на вибір засобів охорони здоров’я громадян, сім’ї, материнства і дитинства при юридичних врегулюваннях у галузі застосування репродуктивних технологій, разом із сурогатним материнством.
За матеріалами: Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
