Мистецтво брехні таке ж старе, як сама Росія — це перше речення з книжки «Свята Русь» Алена Безансона, французького філософа, видатного знався Росії.
Століттями російські брехні шліфувалися до ідеалу, зате й доводилися до безсоромності. Ця ідеальність у поєднанні з безсоромністю дозволили Путіну сказати просто в камеру, для мільйонів глядачів в усьому світі, що російські війська висаджуються в Україні, аби рятувати мир, якому загрожує небезпека. Але ж ті мільйони бачать, що ані одному громадянину України з російським паспортом чи російськомовному кривди не завдають. Росія не мала і не має ані найменших підстав до воєнної інтервенції. Вся ця політично-військова операція, що ставить Європу на край війни, не була би можливою без брехні. Канцлер Німеччини у розмові з Бараком Обамою ніби сказала, що Путін видався їй відірваним від реальності. Однак президент Росії не з’їхав з глузду ані відірвався від реальності: він тільки досконало послуговується брехнею — цією головною зброєю сатани. Для того, щоб реалізувати свою мрію, тобто відбудувати Російську імперію.
Путін не є ні першим, ані вже точно не останнім, хто піддався спокусі, про яку Євангеліє говорить у першу неділю Великого Посту. В третій спокусі диявол обіцяв Ісусові усі царства світу, якщо лиш упаде й поклониться йому. Є цілком очевидним, що політики мають використати всі доступні засоби, аби стримати Росію. Проте вони не повинні забувати, що гра за мир в Україні та цілому регіоні точиться не тільки на дипломатичному чи економічному рівні (хоч і такі старання необхідні), але й на рівні духовному. Католицький єпископ на Майдані сказав: «Може, хтось гадає, ніби це боротьба за територію. Як особа духовна скажу вам, що справа набагато складніша. Ідеться про боротьбу добра і зла. Це помста диявола за те, що Україна почала очищати свою землю від диявольських знаків, від усього зла, яке в ній панувало».
Любі читачі, може, в попередні роки вам на початку Великого Посту бракувало достатньої мотивації для посту, молитви і милостині. Реальна загроза війни з наслідками, які важко й уявити, велить нам щиро постити, живо молитися і давати добру милостиню.
о. Марек Ганцарчик, Gość Niedzielny