Сьогодні, 29 травня, у Харківській катедрі Успіння Пресвятої Діви Марії відбулася інтронізація ординарія Харківсько-Запорізької дієцезії єпископа Станіслав Широкорадюка.
В урочистій Службі Божій взяли участь Апостольський нунцій в Україні архиєпископ Томас Едвард Ґалліксон, голова єпископату України архиєпископ Мечислав Мокшицький, єпископи, священики, монахи та монахині, численні вірні.
Під час проповіді новопризначений ординарій Станіслав Широкорадюк розповів про свої стратегічні плани, мрії та бажання.
Владика згадав про своє призначення єпископом-помічником Києво-Житомирської дієцезії, про те, як у 1995 році його рукоположив Святіший Отець Йоан Павло ІІ, пригадував свої 30 років священства та 20 років єпископства, а також свій найщасливіший день у житті.
Згадуючи, як у Римі був висвячений у єпископи, владика Станіслав сказав, що це були дуже зворушливі та щасливі хвилини, але не найщасливіший день. Найщасливішим днем єп. Станіслав вважає свої священицькі свячення, які відбулися у 1984 році у Ризі. «Коли я отримав священство – це був найщасливіший день мого життя. Все, що було потім – це обов’язки, відповідальність і хрест. Мушу визнати, що неважкий, тому що Бог завжди був поруч», – сказав ієрарх. Єпископ наголосив, що дуже важливо розуміти, що не людина звершує справу, а Бог. «Часом буває, що чим більшу справу Бог хоче звершити, тим слабкішу людину вибирає. Я це знаю. Потрібно довіритися Богу і розуміти, що Він все викону. Але мушу щиро сказати: одна справа навчати, а зовсім інша, коли це тебе торкається особисто. Тут треба виявити свою віру, тут треба все прийняти, а це вже не так просто. Навчати легше», – зізнався владика.
Єпископ розповів про свої мрії, плани та бажання. Він зазначив, що хоче виконати волю Божу і свою місію. Владика Станіслав назвав важливим завданням єпископа турботу про Церкву і про вірних, які до неї належать. Він сказав, що хоче допомогти вірним усвідомити що означає Церква Христова. «Хочу розділити відповідальність за Церкву на всіх рівнях: на рівні єпископів, на рівні священиків, сестер, богопосвячених осіб, на рівні мирян. Всі ми відповідальні за Церкву. Тому дуже важливо зрозуміти, що Церква – це не тільки єпископи та священики, це ми всі. Всі, хто належить до Церкви, є Церквою.»
Також важливим завданням Церкви єпископ вважає турботу про бідних. «Маю теж велике бажання збагатити цю Церкву найбільшими скарбами, – сказав під час проповіді єп. Станіслав Широкорадюк – Святий Лаврентій, коли йому наказали віддати скарби Церкви, показав найбідніших, хворих, калік і сказав: «ось найбільші скарби Церкви». Мені хотілось би, щоб такі скарби мали Церкву, щоби ніхто з бідних не залишився поза Церквою. Бо бідна Церква – це Христова Церква.»
Єпископ наголосив, що в Церкві повинна бути робота пов’язана з апостольством і благодійністю. Він порівняв це з двома ногами, які йдуть в паломництво, чи двома крилами, якими летить птах, чи двома легенями, якими дихає людина. «Не може бути кращих стратегічних планів як євангелізація і Карітас. Це гарантія розвитку та успіху Церкви Христової», – вважає єпископ Харківсько-Запорізький.
Єпископ Станіслав поділився також своїми мріями: щоб дієцезія відродилася духовно. «Харківсько-Запорізька дієцезія має 7 областей. Це така частина України, яку називають кузнею: кузня промислова, металургійна, машинобудівна. Але дуже хотілось би, щоб вона була ще духовною кузнею. Щоб тут ніколи не бракувало добрих і численних працівників на такій великій Господній ниві. Бог дає вже певні знаки. Перше, що я маю виконати у цій дієцезії, це висвятити у суботу у священики хлопця з Луганська. Духовні покликання до священства, богоспосвяченого життя, апостольська мирян – це мрія кожного єпископа, а також кожного священика».
Духовне відродження – це те, чого найбільше потребує наша Батьківщина, каже єпископ. «Завдання Церкви Христової – проповідувати правду, яка би нас звільняла від духовного рабства, від несправедливості у світі, в якому ми живемо. Бо світ сьогодні дуже несправедливий. Самі подумайте: за неправду сьогодні платять дуже багато, а за правду платять життям. І це не сьогодні з’явилося. Коли воскрес Ісус Христос, то воїни прибігли до Пилата і до первосвящеників, аби сказати правду, що Христос воскрес. Але їм, як пише Євангеліст, дали достатньо грошей і сказали: говоріть, що ви спали, а його вкрали».
Владика порівняв біблійну ситуацію із сьогоденням, коли платять за неправду. «Сьогодні достатньо грошей дають за проголошення і пропаганду брехні, достатньо грошей на зброю, на снайперів, на військову техніку, на найманих вбивців – на це не шкодують грошей. А одночасно бракує коштів на соціальні програми, на ліки, на бідних і самотніх. Така несправедливість волає про помсту до Неба!», – сказав єпископ Широкорадюк.
Єпископ переконаний, що щира молитва і відважне проголошування правди Христової звільняє світ від усякого зла і приносить істинний мир.
«Сьогодні щиро прошу вас про молитву, щоб я зміг виконати Божу волю і свою місію служіння Церкві Христовій. Амінь», – закінчив свою проповідь під час урочистої інтронізації єпископ Харківськоо-Запорізької дієцезії Станіслав Широкорадюк.
Нагадаємо, 12 квітня Папа Франциск призначив єпископа Станіслава Широкорадюка ординарієм Харківсько-Запорізької дієцезії.
Довідка CREDO
Станіслав Широкорадюк народився 23 червня 1956 року в с. Корначівка Хмельницької області. Закінчив 1973 року залізничне технічне училище. Після цього рік працював на залізниці. Три роки відслужив у радянській армії. Опісля працював на заводі у Полонному (Україна) та у Ризі (Латвія). 1979 року вступив до Ризької вищої духовної семінарії, а 1981 – таємно до Ордену Менших Братів. 1984 року був висвячений на священика у Ризі. Працював настоятелем парафій у Полонному та Славуті. Керував будівництвом і відновленням понад 16 храмів в Україні.
6 січня 1995 року Святіший Отець Йоан Павло ІІ висвятив його на єпископа та призначив єпископом-помічником Києво-Житомирської дієцезії.
На Конференції латинських єпископів у травні 1995 року Його Преосвященство єпископ Станіслав Широкорадюк був призначений відповідальним за «Карітас-Спес» в Україні. 2009 року Конференція єпископату України призначила його Головою Комісії релігійної місії «Карітас-Спес».
У липні 2012 року Святіший Отець Бенедикт XVI призначив єпископа Станіслава апостольським адміністратором вакантного осідку ad nutum Sanctae Sedis (до вирішення Апостольської Столиці) Луцької дієцезії.
12 квітня 2014 року Папа Франциск призначив єпископа Станіслава Широкорадюка ординарієм Харківсько-Запорізької дієцезії.
Не пропустіть: Фоторепортаж з інтронізації єпископа Станіслава Широкорадюка
фінансово.
Щиро дякуємо!
