Свідчення

Ангели не помирають

15 Червня 2014, 10:38 9693
Гібіскус


При вході до мого будинку росте кущ гібіскуса. Це рослина з дуже великими яскраво-червоними квітами, але кожна з них цвіте лише один день. І так упродовж кількох місяців року: щоранку зацвітають нові бутони, вони ж щовечора помирають. 

Гібіскус з’явився у нас влітку. Він росте на символічній могилці мого ненародженого дитяти. 

Моя родина віруюча, ми щонеділі відвідуємо церкву, спілкуємося з Богом вдома і поза ним. Коли я завагітніла, ми молились щодня за народження здорової дитинки. Ми дуже її чекали. І коли в маленького забилося серце, Господь от так узяв і — здається, помахом руки забрав дитя до себе. Чому? 

Спочатку я шукала у комусь провину. В собі, у своїй родині, в чоловікові, у способі нашого життя… Адже ми грішні, і логічно, що Він напевне за щось нам помстився. За емоціями та жалем забулися обидві заповіді любові, по-людськи я в Нього питала: «Ну що ми Тобі поганого зробили?» Відповіді не було.  

Минав час, були молитви — свідомі й через силу. Ми багато спілкувалися з лікарем, яка також свого часу не дочекалась народження дитини, однак потім народила ще трійко. Вона пояснювала по-науковому те, що трапилося, намагалась нас заспокоїти власним прикладом. Все було логічно, однак погані думки та розпач не виходили з голови. 

Пізніше мені написав листа знайомий священик-єзуїт, він саме збирався у паломництво. Я здавна знаю про велику силу паломницьких молитов, тому попросила його. Цей єзуїт був першим, кому я розповіла наш родинний секрет. Він погодився помолитись і додав: «Та не переживай, думаю, ця дитина зараз за вас просить». 

 

" На Небі з’явився ще один Ангел, ще один охоронець моєї родини

Ці слова були для мого мозку відкриттям. В одну мить все стало на свої місця і знайшлися відповіді на всі «чому?», які я останнім часом скеровувала до Бога. 

На Небі з’явився ще один Ангел, ще один охоронець моєї родини. Він, можливо, один із найменших Там, але Він справжній і точно любить мою родину. Я знаю, що це Ангеля просить у Господа за мене, за мого чоловіка і за наших майбутніх дітей. 

Це дитя прожило лише кілька тижнів, а насправді воно житиме повік. Так, як і квітка гібіскуса. Насправді вона не помирає щовечора, лише зовні квіти в’януть. Сам кущ, як з’ясувалося, живе до півстоліття, що дуже рідко буває у рослинному світі.       
  
Сподіваюсь, мої роздуми допоможуть родинам із таким само досвідом пережити те, що пережили ми з чоловіком за останні півроку. 

Читачка журналу «CREDO»

CREDO №2 (128) 2013

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: