Прелат Мосула говорить як біженець серед біженців
Від Мосула до найближчого християнського міста Тільке всього 3 кілометри. Але зараз вони в різних світах, оскільки ісламісти захопили місто. «Ми раді будь-кому: християнам чи мусульманам», розповідає архиєпископ Нона. «Це те, чого вчить наша віра: допомагати кожному, не зважаючи на релігію. Бог любить усіх. А тому ми повинні допомагати всім».
Церква відрила двері своїх шкіл, дитячих садочків та катехитичних кімнат не лише християнським, але й мусульманським сім’ям. У християнському місті Алькаш, яке розташоване за 20 кілометрів від Мосула оселилося 150 мусульманських сімей та 500 сімей християн. У місті Тільке перебуває 700 сімей, включно з мусульманами. Місто тріщить по швах. Біженців розмістили навіть у друкарні літургійної літератури.
Батько п’ятьох дітей на ім’я Хабіб розповідає: «Ми залишили все у Мосулі. Ми змогли забрати лише одяг, у якому зараз одягнені, документи та кілька сумок з речами. Це все, що у нас зараз є».
«Я не певен, що ми ще колись туди повернемося», пояснює халдейський католик. «І я не знаю, чого чекати в майбутньому».
Архиєпископ Амель Нона знає крізь що довелося пройти людям. Він сам став біженцем. Коли джихадські терористи проникли в Мосул кілька тижнів тому, він разом з близько 5000 християнами втік із другого за величиною міста Іраку. Сотні тисяч мусульман також намагалися знайти прихисток від священних воїнів. Їхня кількість сягнула позначки 450 000 осіб. Більшість з них знайшли притулок в автономних курдських районах.
«Моя дієцезія більше не існує, ісламісти знищили її», розповідає архиєпископ. На сьогодні, згідно з свідченнями прилата, ¾ дієцезії, а це приблизно 10 000 членів, є вимушеними втікачами. «Я не впевнений, що вони колись зможуть повернутися до Мосула».
Настрої людей дуже похмурі. «На Близькому Сході немає місця для християн», говорить одна з утікачок, матір чотирьох дітей. «Куди нам тепер податися? Нас більше нічого не тримає в Іраку. Спочатку війна в 2003 році. Пізніше заворушення, коли християни стали мішенню фанатиків. А тепер ще й це. Ми хочемо якнайшвидше дістатися до Заходу». Але в неї немає жодних ілюзій. «Я знаю від родичів, що це не легко починати нове життя там. Але тим не менше, це безпека. Я не хочу, щоб мої діти росли у страсі».
Єпископи чітко розуміють ситуацію своєї пастви. На синоді, який відбувся на початку цього місяця, вони відчайдушно шукали виходу з кризи, яка виникла через наступ ісламістів. «Це не лише нинішня криза біженців», продовжує архиєпископ Нона. «Проблема в тому, що через попередню напругу між сунітами та шиїтами всі християни відчувають небезпеку в Іраку. Вони втратили віру в майбутнє на цій землі».
Водночас кровопролиття, від якого страждають іракські християни повертає нас до часів апостола Томи, а тому це явище не є новим. Архиєпископ Нона вважає, що більше як 25 000 халдейців проживали в Мосулі до 2003 року, коли американці прийшли повалити владу Садама Хусейна. Перед недавньою втечею цифра сягала всього 5000. У цілому християнський Ірак втратив близько 2/3 (1,2мільйони осіб) своїх прихильників протягом 10 років перебування у цьому регіоні та в іноземних країнах на Заході.
Єпископи надіються зараз на Курдистан. Цей автономний регіон, який розташований на півночі Іраку, роками вважається прибіжищем християн із буремних частин країни таких, як Мосул та Багдад. Саме тут, надіються єпископи, вони віднайдуть новий дім.
За матеріалами: Zenit
Фото: static3.nydailynews
фінансово.
Щиро дякуємо!
