Бельгійська парафія Налінн-Бюлтіа святкувала 11 липня 2014 року незвичайну урочистість. Її настоятель відзначав день народження, і не абиякий, бо вже 105‑й.
Отець Жак Клеменс був висвячений 5 липня 1936 року в льєжському кафедральному соборі св. Павла. Він — член Ордену регулярних каноніків Латеранських, походить із Нідерландів. Висвячений у Льєжі, дієцезія Турне, він провів у цій дієцезії більшу частину років свого служіння, зокрема у комунах Жерпінн і Налінн. Парафією Налінн-Бюлтіа о. Жак керує від 1958 року, ставши почасти її творцем, а не тільки настоятелем. Щоправда, після того, як недавно о. Жак упав і деякий час лежав у лікарні, йому довелося відмовитися від частини своїх душпастирських обов’язків. Однак він усе ще служить недільні Святі Меси.
Отець Клеменс, певно, найстаріший чинний священик на світі. Другий подібний відомий випадок зареєстровано в Італії, однак о. Алессандро де Санктіс із Філеттіно має «всього» 95 років. На запитання про секрет довголіття і тривкого здоров’я, бельгійський священик відповідає, що для нього самого це несподіванка, бо в дитинстві він пережив голод у роки Першої світової війни. У дотриманні хорошої фізичної форми, вважає о. Жак, йому допомагає регулярний спосіб життя: він досить рано лягає спати і рано встає.
«Я народився в Гаазі, у Нідерландах, і залишився 100% голландцем на все життя, — каже сам о. Жак. — Нас у сім’ї було троє: я, брат і сестра. В ті часи католиків було багато і вони були ревні, їхнє життя вірою було гарячим, оскільки це визначало нас стосовно протестантів. Шість років я навчався у школі-інтернаті, де життя було дуже строгим. По неділях усі ходили на Месу, пропустити її було смертним гріхом.»
Своїм покликанням о. Жак завдячує своєму місцевому настоятелю, який порадив йому стати священиком саме задля Бельгії, в якій з пастирями було скрутно. Під час навчання у Вищій семінарії у Льєжі майбутній священик вчив французьку мову, однак, за його власними словами, йому чимало допомагало те, що головною мовою навчання у семінаріях була латина. Свячення він прийняв із рук єпископа Керхофса, якого вважає святим. «Я приймав свячення зі ще 35 кандидатами. Ми прийшли до собору о шостій рано, і святкування тривало до полудня».
У містечку Жерпінн спільнота купила йому будинок. Туди він повернувся, завершивши навчання, і став сам викладачем у місцевій семінарії. Потім о. Жак був у Льєжі як магістр новіціату (наставник новачків). До Жерпінна повернувся 1944 року, «під бомбами, у пивній вантажівці». Як член ордену Регулярних каноніків, був призначений недільним вікарієм у Налінн. Він туди їздив велосипедом, просто у рясі, і в дощ, і в сніг. А потім поруч стало розвиватися поселення Бюлтіа. Там не було ні священика, ні храму, попервах Месу служили у приміщенні пральні чи в сараї. Одного разу священика запросили додому, щоб відслужити Месу в хаті, і там вручили йому 500000 бельгійських франків. Це стало першим внеском на будівництво церкви, яка згодом була освячена в ім’я св. Бенедикта.
Перший камінь під майбутню будову заклав 13 жовтня 1957 року єпископ Гіммер із Турне, а консекрація святині відбулася 14 грудня 1958 року.
Понад півстоліття о. Жак опікується цією парафією, розбудовуючи її. Вік бере своє: ще три роки тому він служив щонеділі дві Меси, а потім брався до інших справ; тепер він собі залишив одну. Але його розум залишається ясним, тільки слух дещо підупав, отож розмовляти з ним треба зблизька. Співрозмовників же не бракує: о. Жак не обмежує відвідування, і дзвінок у його двері дзвонить частенько.
За матеріалами: Radiо Watykańskie, Info.Catho.Be