У клініках штучного запліднення також стаються помилки, які призводять до трагедій.
Тільки деякі з цих помилок спливають на поверхню, бо аборти ефективно затирають сліди лікарських помилок. Однак трапляється, що батьки дістають відшкодування.
Одним із випадків, коли лікар сподівався, що аборт усе виправить, є історія Шенон і Пола Морелів. Вона сталася 2009 року і увійшла до книжки «Misconception. One Couple’s Journey from Embryo Mix-Up to Miracle baby» (2010). Спочатку, внаслідок запліднення in vitro, жінка народила двійко дітей, яких назвали Меган і Еллі. Невдовзі після народження виявилося, що Еллі майже глуха. Коли жінка зважилася на чергове запліднення, з використанням заморожених ембріонів, лікар повідомив, що частина з них були розморожені й не пережили цього, а другу частину підсадили іншій жінці. Тією іншою жінкою стала Керолін Севедж. Вона народила хлопчика, назвала його Логаном і віддала сім’ї Морелів. Свою історію вона виклала у книжці «Inconceivable. A Medical Mistake, the Baby we Couldn’t Keep, and Our Choice to Deliver the Ultimate Gift». Ці дві книжки описують воістину «нереальні пережиття» двох сімей, вплутаних у неймовірні проблеми через те, що скористалися з послуг in vitro. Вони також показують, як медики пробують підчищати свої помилки і не визнають, що їх припустилися. У кінцевому підсумку клініка уклала угоду з подружжям Севедж взамін за неоприлюднення своєї назви.
Історія Морелів вочевидь не була єдиною, яка задокументувала помилки в in vitro. 1998 року 38-річна Донна Фасано, біла жінка зі Стенйтн Айленд поблизу Нью-Йорка, народила двох хлопчиків: білого й чорношкірого. Деякий час вона виховувала їх обох, однак суд штату визнав права за біологічними батьками негра. Виявилося, що імплантовані ембріони походили не тільки від самої Донни, а й від цілком сторонньої пари. Ембріолог Майкл Обасаю про це знав, однак помилку не визнав. Обидві сторони подали в суд на клініку IVF New York.
2000 року в лоні Сьюзан Бухвайц із Сан-Франциско після процедури in vitro прижилися «помилкові ембріони» (походили від анонімної пари). Справа вийшла на яв завдяки анонімному доносові з клініки, коли дитині вже було 10 місяців. Доктор Стівен Кац та ембріолог Імам Ель-Данасурі приховали помилку. Внаслідок угоди, укладеної 2004 року, жінка отримала від самого тільки лікаря мільйон доларів відшкодування.
2011 року Алекс Волтершпіль і Мелані Волтерс подали позов на лікаря Джона Джейна із Santa Monica Fertility, вимагаючи 500 тис. доларів відшкодування. Під час другої спроби зачаття in vitro виявилося, що клініка вже не переховує заморожених ембріонів. Лікар пояснював, що вони «випадково розморозилися», однак не зумів надати доказів і незабаром змінив пояснення, кажучи, що ті ембріони загубилися. Подружня пара стверджує, що насправді їх просто віддали іншій жінці. З висновків юриста випливало, що, можливо, всі клієнтки цієї клініки (разом із дітьми) муситимуть пройти генетичні обстеження.
Помилки у заплідненні in vitro стаються не тільки у США. З преси випливає, що їх зафіксовано також у Японії (помилка у публічному шпиталі завершилася абортом), Індії та Великій Британії. Наслідки помилок зачіпали по два подружжя, ставлячи сім’ї у неймовірні ситуації. Судові позови подаються щодо численних медиків і процеси точаться роками.
Помилку приховати легко
Виявляється, що з помилками у цій справі взагалі справа неважка. Помилки стосуються як «свіжих» ембріонів, так і заморожених, підписаних і анонімних, змішаних із різних джерел (для підправлення статистики вдалих запліднень?). Як видно зі статей у пресі, інколи буває достатньо хвилинної неуважності — телефон подзвонив, скажімо, — і лабораторне скельце з заплідненими клітинами може опинитися на підлозі. З контрольної перевірки в клініці Нового Орлеану випливає, що зародки там погано маркували, поміщали у невідповідні для зберігання місця, а деякі з них узагалі не вдалося відшукати. Однак регулярних контрольних перевірок у цих клініках ніхто не проводить. Кожна з них має свій спосіб ідентифікації ембріонів, а якщо у пацієнтів схожі прізвища, то легко може статися помилка (так це було у випадку подружжя Морел).
Важко сказати, як часто стаються помилки в in vitro, оскільки медики роблять усе, аби лиш обійтися без розголосу. Вони можуть також багато зробити, аби ті, що вже вийшли на яв, були якомога швидше притлумлені угодами (наприклад, за умови неназивання клініки чи прізвища лікаря). Вони завжди можуть сподіватися, що вагітність закінчиться невдало (викиднем), а їхня «помилка» не народиться. Крім того, для проблемних випадків цілком годиться аборт, на який пацієнтку можна намовити. Можна підробити документи, переконуючи, що дитина дуже хвора, і «залагодити» євгенічний аборт.
Чи не тому в середовищі in vitro так не люблять посилатися на сумління?
За матеріалами: Gosc Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
