Місцеві Церкви Азії мають своїх мучеників, зате вони надто нечисленні, щоби вдало провести таку непросту справу, як беатифікаційний процес. Про це говорить Апостольський вікарій у Пномпені єпископ Олівер Шмітхьоуслер.
Минулої п’ятниці на брак місцевих святих нарікала перед Папою молода християнка з Камбоджі. Папа обіцяв, повернувшись до Ватикану, розглянути справу камбоджійських мучеників. Отож «Ватиканське Радіо» попросило про коментар єпископа камбоджійської столиці.
— Коли Папа обіцяв молодій камбоджійці зайнятися справою мучеників, аби винести їх до слави вівтаря, як Ви сприйняли ці слова?
— Я задоволений, що Папа звернув увагу на запитання представниці нашої молоді, яка сказала, що камбоджійці хотіли б мати своїх святих. Ми добре знаємо, що у нас є чимало єпископів, священиків і мирян, які зазнали смерті за людожерських часів Пол Пота. Уже три роки як я прагну розпочати розслідування на дієцезіальному рівні. Це дуже складний процес. У жовтні я вишлю до Ватикану список із 30 осіб, починаючи з мого попередника у Пномпені, єпископа Йосифа Чхмар Салама. Ми перебуваємо у підготовчій фазі. Допіру в травні я офіційно відкрию розгляд справи. Але якщо Папа особисто зацікавився нашою малою Церквою, нашими мучениками, то побачимо, чи не було би змоги пришвидшити слідування процесу — можливо, шляхом спрощення процедури. Пам’ятайте, будь ласка, що ми і справді маленька Церква, у нас заледве жменька священиків-місіонерів. За такого складу нелегко провести необхідне дослідження, але ми зробимо все, що нам під силу, аби Церква могла визнати наших мучеників. На місцевому рівні то ми вже зараз влаштовуємо паломництва до місць їх мучеництва. Уже чотири роки поспіль таку прощу організовує молодіжне душпастирство. Це дозволяє нашій молоді, яка належить до першого покоління християн, укоренитися в своїй історії та зробити своїми красу і велич Церкви в Камбоджі, так щоби світло мучеників могло їх осяювати. Ми стараємося наближати собі тих мучеників, щоб і ми сьогодні могли бути свідками.
— Ця молода жінка також запросила Папу відвідати Камбоджу. Чи хотіли б Ви, отче єпископе, скерувати до Папи таке запрошення?
— Уже в четвер, коли Папа обідав із молоддю, серед них був також і камбоджієць. Я порадив йому запитати Франциска, чи не хотів би він зупинитись у нас по дорозі, коли подорожуватиме на Філіппіни. Отож Папа почув це запрошення двічі. Ніколи нічого не відомо. Наша Церква насправді мала. Нас усіх близько 20 тисяч. Однак якби Франциск побажав затриматись у нас на кілька годин, це було би для нас великим благословенням.
— Церква в Кореї донедавна теж була дуже мала. Чи її динамічний розвиток останнім часом є знаком надії?
— Церква в Кореї не була аж така мала. Вже на самому початку, коли тут ще не було священиків і місіонерів, корейська Церква налічувала 50 тис. вірян. Церква у Камбоджі має довгу історію, 470 років. Перший місіонер до нас прибув 1555 р. Пізніше сюди перебралися християни, які втікали з Японії, від переслідувань, яких зазнав і св. Франциск Ксаверій. За правління Пол Пота камбоджійська Церква була повністю знищена. Тепер ми вже 20 років намагаємося поступово її відбудовувати. У нас є п’ятеро місцевих священиків і троє місцевих дияконів, які наступного року приймуть священицькі свячення. Маємо також кількох черниць. Але насамперед маємо багатьох молодих, насправді ревних. Вони воістину учні Христові!
За матеріалами: Radiо Watykańskie
Фото: eglise.catholique
фінансово.
Щиро дякуємо!
