Радість Церкви випливає з її буття матір’ю, з того, що вона шукає за кожною загубленою овечкою. Про це говорив під час Меси 9 грудня Папа Франциск.
У своїй проповіді він сконцентрувався на заклику «Відчиніть двері для Господнього утішення!», з книги пророка Ісаї, та на Христовій притчі про загублену вівцю.
Коментуючи слова пророка Ісаї, Святіший Отець зазначив, що вже сама Господня присутність є розрадою для люду. Однак, ми, за його словами, дуже часто «ховаємося від цієї розради, піддаємося зневірі, почуваємося зручніше з нашими речами, у наших нестачах та гріхах». А найсильнішою утіхою є «милосердя та прощення», тому «корисним буде повторювати: дозвольте Господеві вас утішити, Він єдиний може це зробити».
А що є утіхою для Церкви? Відповідь на це запитання проповідник заохотив шукати у притчі про загублену овечку: «Подібно, як людина є втішеною, коли відчуває Господні милосердя та прощення, Церква святкує, почувається щасливою тоді, коли виходить із себе. Той євангельський пастир, який пішов шукати загублену вівцю, міг все обрахувати, як спритний комерсант: якщо загубити 1 з-поміж 99, то нічого страшного для загального балансу, щось здобулося, щось втратилося, але можемо прямувати далі. Однак, ні, у нього – серце пастиря, тому він виходить, щоб знайти її, а тоді святкує, стає радісним».
Отож, за словами Папи, радість, утіха Церкви полягає у тому, щоб виходити на пошук далеких братів і сестер, бо тоді вона «стає матір’ю, стає плідною». А якщо вона не чинить цього, замикається у собі, навіть якщо добре організована, то все може бути на місці, однак, «бракує радості, свята, миру», і Церква стає «зневіреною, сумною», «радше мачухою, аніж матір’ю», «музейною Церквою».
«Радістю Церкви є народжувати, радістю Церкви є виходити із замкненості у собі, щоб давати життя, радістю Церкви є виходити й шукати загублених овечок, радістю Церкви є ота ніжність пастиря, лагідність матері», — наголосив Святіший Отець, побажавши: «Нехай же Господь подасть нам благодать працювати, бути радісними християнами у плідності Матері Церкви й запобігає тому, щоб ми не впали у наставлення сумних, нетерпеливих, зневірених християн, в яких у Церкві все досконало, але бракує дітей».
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
