Папська комісія із захисту неповнолітніх заявила у четвер, що Католицька Церква має моральний обов’язок допомагати жертвам сексуального насильства з боку духовенства і визначила як необхідні засоби правового захисту фінансові відшкодування і санкції проти кривдників та потуральників.
У своєму другому щорічному звіті комісія зосередилася на питанні відшкодування збитків, повідомляє Crux. Для Церкви це часто чутлива тема, з огляду на фінансові, репутаційні і правові наслідки, з якими стикається ієрархія.
У звіті, складеному за участю десятків постраждалих, говориться про необхідність грошових компенсацій, щоб забезпечити жертвам необхідну терапію та іншу допомогу та допомогти їм оговтатися від травми.
Однак, зазначають автори звіту, Церква заборгувала набагато більше жертвам, ширшій церковній спільноті і Богові. Ієрархія має вислухати жертв і надати їм духовну та пастирську допомогу. Церковні лідери повинні вибачитися за завдану шкоду, розповісти жертвам, що вони роблять, щоб покарати кривдників, і яких заходів уживають для запобігання насильству у майбутньому.
«Церква має моральний та духовний обов’язок зцілювати глибокі рани, завдані сексуальним насильством, скоєним, сприйнятим, неналежно врегульованим або прихованим будь-ким, хто обіймає церковну посаду, — сказано у повідомленні. — Принципи справедливості та братерської любові, до яких покликаний кожен християнин, вимагають не лише визнання відповідальності, але й впровадження конкретних заходів відшкодування».
Звіт охоплює 2024 рік, тобто період до обрання Папи Лева XIV. Нинішній понтифік визнав існування кризи сексуального насильства у Церкві, і що для зцілення жертвам потрібно більше, ніж фінансове відшкодування.
Папа Лев засвідчив свою відданість комісії, створеній Папою Франциском у 2014 році для консультування Церкви щодо практик запобігання насильству. У перше десятиліття існування комісії Ватикан часто чинив опір і вороже ставився до підтримки політики, орієнтованої на жертв. Але віднедавна для комісії знайшлося місце у ватиканській бюрократії, а у липні Папа Лев призначив їй нового очільника, французького єпископа Тібо Верні, який замінить американського кардинала Шона О’Меллі, що йде на спочинок.
Важливий момент, на який звертає увагу новий звіт: спосіб, яким Церква розглядає справи про насильство згідно з секретним процесом, що не передбачає жодної відчутної підзвітності, сам собою ретравматизує жертв.
«Ми маємо ще раз наголосити, що багаторічна схема неправильного розгляду Церквою скарг, включно з залишенням напризволяще, ігноруванням, присоромленням, звинуваченням та стигматизацією постраждалих, увічнює травму, що завдає постійної шкоди», — сказано у звіті.
Ця заява посилається на дисфункціональний спосіб Церкви розглядати справи про насильство відповідно до її внутрішнього канонічного кодексу, де найсуворішим покаранням, яке можуть призначити священнику-ґвалтівнику, є звільнення.
Процес огорнутий таємницею, так що жертви не мають права на отримання інформації про свою справу, окрім як дізнатися про її результат, який часто настає після багаторічного очікування. Жертви не мають жодного реального засобу захисту, окрім як оприлюднити свою історію, що може повторно їх травмувати.
Звіт закликає до «відчутних і співмірних з тяжкістю злочину» санкцій. Хоча священників, які чинять насильство над дітьми, можуть позбавити сану, Церква часто неохоче повністю усуває їх зі служіння. Частіше застосовуються менш суттєві санкції, такі як період відходу від активного служіння, — навіть у кричущих випадках зловживань.
Навіть коли єпископа усувають за недбальство, громадськості повідомляють лише про те, що він пішов на спочинок. Натомість звіт закликає Церкву «чітко повідомляти про причини відставки або усунення».
У звіті наведено аудит політики і практики захисту дітей у понад десятку країн, а також у двох релігійних орденах, мирянському русі та одному ватиканському відомстві. У висновках високо оцінено країни, де дієцезії активно співпрацювали з аудитом, і зазначаються ті, які цього не робили; також надано рекомендації щодо подальших дій і дані з інших джерел, включно з ООН та незалежними звітами, щоб надати місцевий контекст тому, як вирішуються справи про насильство у світській сфері.
У звіті зазначається, що ватиканський офіс місіонерської євангелізації, відповідальний за Церкву в Африці, Азії та деяких країнах, що розвиваються, має ресурси для розгляду випадків насильства. Однак лише невелика кількість справ фактично надходить до Рима, а це свідчить, що Церква в Африці та Азії на десятиліття відстає від Заходу у звітності та розгляді випадків насильства, які, згідно із законодавством Ватикану, мають надсилати в Рим для розгляду.
У звіті сказано, що місіонерський офіс розглянув лише два випадки єпископів, які неналежно розглядали справи про насильство, що є вражаюче низькою цифрою, враховуючи розмір території, про яку йде мова.
Такі дані свідчать про те, що Ватикану ще належить пройти довгий шлях у тих частинах світу, де насильство, особливо насильство над особами тієї самої статі, залишається табуйованою темою у суспільстві, і де Церква стикається з ширшими проблемами війни, конфліктів та бідності.
фінансово.
Щиро дякуємо!
