Зворотній відлік до Різдва почався з першим днем Адвенту. Тепер вже можна без перебільшень говорити про лічені години до Різдва. А ще стільки всього треба зробити. Не загорнуті подарунки (ба, подарунки, які ще треба знайти і купити), не підписані листівки, святкова випічка і прикрашання ялинки, підсумки року на роботі, звітність, корпоративи, а Різдво, як кажуть, на носі.
Історія з передсвятковою метушнею стара, як самі свята. Що б не святкувалося, вагу події завжди підкреслює ретельність приготування до неї. Роками в передсвятковий час слухаємо проповідей і чуємо звідусіль зауваги про те, що в святах найважливіше, а що лише приємні додатки. Роками повторюємо один одному історію Марти і Марії і хочемо всі, як один, бути Маріями. А тим часом приходять Свята і комусь з нас треба прийняти гостей, голодних нагодувати і спраглих напоїти, гарну атмосферу в хаті створити, от і думай тут. А хоча, над чим думати? «Усьому час-пора, і на все слушна хвилина під небом» (Проп. 3,1).
Ажіотаж, який панує перед Різдвом скрізь там, де продають-купують, годі до чогось порівняти. Куди не подайся – скрізь людський мурашник, скрізь біганина і нетерплячка, скрізь довжелезні черги. Як завчасу не почнеш готуватися до Різдва більшість всього і так залишається на останні дні і починається марафон, не менш традиційний, як решта «різдвяностей». І от стоїмо ми в передсвяткових чергах. А черги довгі і повільні. Комусь хочеться понарікати, хтось з ноги на ногу переминається, бо поспішає, хтось стоїть, приречено похнюпивши голову. Черга. Якби тільки знайти можливість всіх обійти, випередити, вислати замість себе іншого, щоб уникнути цієї тихої каторги – черги.
Вчора відстояла одну таку. Довгу. Досить повільну. Прекрасну. Я про чергу.
Залишаються лічені години до Різдва. Всього вже й так не встигнемо. І знову наші Свята не будуть ідеальними. І ми знову не встигли за період Адвенту добре приготуватися. І минув черговий рік, а ми так і не стали святими. І це нормально. Це навіть добре. Бо завдяки цьому буде легше схилити голову, коли будемо входити під низьке склепіння печери з Яслами. Час приготування закінчується. І добре було б відстояти ще одну солідну чергу – чергу до сповідальниці. Бо саме після цієї черги весь передсвятковий марафон стає зрозумілим і лінія фінішу віднаходиться в потрібному напрямку. Спокійна, зосереджена, покірна черга. Хороша черга. Потрібна. Тому всім, хто в ній ще не вистояв, раджу відкласти всі термінові справи і зробити це – відкрити в серці простір, щоб туди увійшло Різдво.
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому
розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
