Жінка мусить бути досконалою! Жінки люблять добре виглядати, бути взірцевими доньками, матерями, дружинами (і коханками?)… Передувати на роботі, прекрасно готувати, ідеально прибирати… ну і ще багато чого. Думаючи так, жінка вписується цим і в суспільні очікування. Однак на цьому шляху досконалості у реальному житті часто чигає безліч пасток.
Наприклад, надмірне дбання про власний вигляд може призвести до залежності від шопінгу чи солярію. На шляху до буття ідеальною дружиною і господинею дому можна спіткнутися об узалежненість від прибирання, яка виглядає так прозаїчно. А стреси, в які жінка впадає, бо не може відповідати всім визначеним стандартам, підштовхують до таких узалежнень, як надмірне споживання їжі чи алкоголю.
Кохання до торгових центрів
Залежність від купування — патологія ери споживацтва. Шопоголізм — це примусове, компульсивне набування непотрібних речей, яке має розрядити напруження, а не задовольнити реальні потреби. Коли він набирає загрозливого вигляду, то буває трактований на рівні з іншими залежностями, рівня алкоголізму чи наркоманії. Прояви цієї хвороби непомітні на перший погляд. Шопоголізм — це неконтрольовані витрати, впадання в борги, і при цьому — постійне відчуття провини.
Шопоголізм це погана звичка, якій найчастіше піддаються дві групи людей. Перша з них (очевидно) охоплює тих, хто добре влаштований матеріально. Маючи у своєму розпорядженні достатню кількість грошей, вони купують без пам’яті, просто щоб покращити собі настрій. У шопоголізм можуть впасти також і люди менш заможні — це зазвичай жертви агресивної реклами та промоакцій, які піддаються маніпуляціям фахівців від маркетингу і порівнюють себе з іншими. Залежність від купування часто також буває компенсацією емоційного чи сексуального незадоволення, що часто трапляється з людьми самотніми.
Наслідком шопоголізму може бути внутрішній конфлікт. З’являються порушення емоцій та почуттів. Проведення часу в супермаркетах чи по базарах, у натовпі інших клієнтів, може парадоксальним чином посилювати почуття самотності, не кажучи вже про фінансові проблеми.
Боротьбу з шопоголізмом у його початковій фазі можна почати з простого заходу: підрахувати приблизну суму витрат, реально необхідних для життя, і відмовитися від інших форм оплати, ніж готівка.
Манія прибирання
Хоч вона не має свого медичного терміну, та багато жінок страждають від цієї недуги. Її часто знаходять у спів-узалежнених жінок. Вони компульсивно прибирають, коли годинами чекають на повернення чоловіка-п’яниці. Ідеальне прибирання дому також може компенсувати недобори на інших життєвих площинах. Жінка вважає: якщо я не заробляю достатньо багато грошей, то принаймні якнайкраще поприбираю дім.
Людина впадає у залежність не тільки від хімічних субстанцій (нікотин, кофеїн, морфін), але й від конкретних дій. Тоді маємо справу з психічним узалежненням. Деякі дії приносять задоволення, тому що стимулюють виділення допаміну, який ще називають «гормоном щастя».
Ось як узалежнені жінки описують свій день.
Анна,37 років: «Починаю день не зі сніданку, а з прибирання: витирання пилу, якого насправді й немає, складання речей на полицях і в шафках, пилолосення. У домі й без цього стерильно чисто, одяг розкладений за кольорами, книжки в алфавітному порядку, рушники висять у точно визначеній послідовності, а з підлоги у ванній їсти можна».
Беата, 23 роки, про свою маму: «Вона постійно прибирає і ніяк не закінчить. Завжди щось ще треба зробити. Не пригадую, щоб у її житті колись було таке, щоб вона могла сказати: уже все прибрано, можна почитати газету. Її весь час щось непокоїть, вона ледве стоїть на ногах від утоми, але попри все — МУСИТЬ навести лад!»
Тереза, 43 роки: «У мене манія прибирання, порядкування, складання всього у стопочки, я погано почуваюся, коли щось не в порядку. Коли починаю прибирати і вже наближаюся до кінця, відчуваю спокій — нарешті все по своїх місцях. Мій дім для мене радше не місце для користування, а річ напоказ: усе має прекрасно виглядати. Пил у кімнаті витираю щонайменше раз на день, босою ногою не стану на підлозі, бо буде пляма, клавіатуру і екран комп’ютера витираю серветкою майже після кожного користування. У мене ціла купа таких «порядкувальних» дій, і я їх усіх стидаюся».
В інтернеті я — «хтось»
Чи можуть Однокласники і Фейсбук узалежнити від себе? Певна річ, так. Особливо ж молодих дівчат, яким інколи важко віднайтися в реальності. Вони поступово відкривають свою жіночність, вони сповнені комплексів і ховаються за екраном комп’ютера і клавіатурою. Ну бо однокласниця у шкільні роки була злоязичною, дорікнула двома зайвими кілограмами і відсутністю модного лейбла на штанях. А хлопці, які сиділи перед школою, дозволили собі нерадісно пожартувати про її пупок. Ну і по другий бік екрану комп’ютера вони стають відважними, фліртують, блискотять гумором і мають сотні знайомих. Їх повністю сприймають, бо вони будують свій — часто сильно прикрашений — образ у свідомості віртуальних знайомих.
За якийсь час віртуальний світ уже стає таким безпечним і передбачуваним, що вже і немає потреби виходити у світ реальний. «Клінч» із кіберпростором, замкненість від живих людей може стати причиною таких проблем, як труднощі у налагоджуванні контактів, що пізніше може призвести до дисфункції дружнього, професійного і навіть сімейного життя.
Ням-ням
Солодке асоціюється з приємним. Тому з’їсти щось солоденьке — найпростіший спосіб дати собі раду з негативними емоціями і поліпшити самопочуття. Легко, вочевидь на момент, заглушити розчарування або винагородити себе батончиком, шматком шоколадки чи порцією улюбленого тістечка. Як це діє? Солодке підвищує рівень серотоніну, який також відповідає за хороший настрій, стан розслаблення, заспокоєності й позитивне збудження. Низький рівень серотоніну — прямий шлях до депресії. Тому солодощі можуть стати залежністю на рівні механізму «збудник—реакція». З’їдаємо тістечко — стає краще. Внаслідок повторення механізму тіло запам’ятовує ці відчуття, і в ситуаціях напруження, нервування воно вимагає чергового позитивного збудника. Тобто наступного тортика чи батончика. Наприклад, жінка каже собі: «Я некрасива, не маю грошей на купівлю модної сумочки, мені від цього сумно». І тягнеться до чергового батончика, й за мить їй стає краще. Узалежнена жінка спроможна багато чого зробити, аби лиш «підправити» своє самопочуття, навіть серед ночі може піти до цілодобового магазину, аби купити собі щось смачненьке. Що більший дискомфорт, пов’язаний із нереалізованими життєвими планами, мріями, потребами, — то більше треба винагороджувати зазнані втрати.
Стрес можна «заїдати» чим завгодно. Процес їжі тоді стає «наркотиком»: автоматичною реакцією на стан підвищеного напруження чи страху. Інколи людина, яка призволяє собі на зайву їжу, чує: «Ну, радуйся, що ти не алкоголічка чи наркоманка». Це неслушно, бо ж із досліджень випливає, що біохімія мозку узалежнених від наркотиків і тих, хто об’їдається, вражаюче подібна.
З узалежненнями маємо справу тоді, коли ціле життя підпорядковане їжі: купувати, готувати, їсти і думати про те, що купувати, готувати і їсти далі.
Людина, узалежнена від їжі:
– їсть потай від інших, на самоті;
– не може стриматися, щоб не з’їсти усього, що бачить (у холодильнику, вдома);
– їсть до моменту, коли починає відчувати біль чи інші неприємності;
– не перестає об’їдатися, навіть якщо знає, що це шкодить її здоров’ю, а напевно то і сімейному та особистому життю;
– противиться наслідкам об’їдання, викликаючи блювоту, зловживаючи очисними засобами, періодичними голодуваннями, препаратами для пониження апетиту, надмірними фізичними вправами.
Наслідком неправильного харчування стає зростання жирової тканини. Це провадить до численних фізичних (хвороби) і психологічних наслідків: обважнілі люди часто сприймаються як менш привабливі і менше здатні до роботи, що може викликати тенденцію до заниженої самооцінки, депресивних станів і збільшувати страхи. Механізм посилюється.
Мати «пунктик» на пункті дієти
Людина, яка страждає від порушення харчування, невпинно і ретельно підраховує все з’їдене, рахує калорії, визначає собі все нові дієти, жорстко дотримується їхніх вказівок, запроваджуючи дедалі жорсткіші обмеження у меню. І хоча хвороба ця сама по собі не загрозлива, однак вона вимагає нагляду, оскільки дієти, надмірно збіднені на деякі речовини, можуть призвести до серйозніших наслідків, зокрема до анорексії.
Зазвичай до порушень у їжі (пермарексії) призводить сприйняття себе як надто товстого, непривабливого, гидкішого за інших, з гіршою фігурою, і очевидно, що це більше стосується жінок, як створінь більш чутливих емоційно і більш залежних від сторонньої думки. Все починається невинно, з переходу на дієти і відмови від деяких видів їжі. Далі додається ретельне вираховування калорій. Наступна, ще більш жорстка дієта змінює попередню, але й надалі тривають пошуки тієї «найбільш дієвої», найкращої.
Коли справа доходить до серйозного узалежнення від дієт, необхідно звернутися до психолога, а на більш важких стадіях захворювання — до психіатра. Пермарексія, подібно як анорексія та інші розлади харчування, виростає з психічних обумовлень. Захворювання зачіпає жінок зі схильністю до перфекціонізму, не тільки тих, хто насправді має зайву вагу, але й худеньких, які не дають собі ради з емоціями, самоакцептацією і мають занижене почуття власної цінності. Вони вважають, що як матимуть ідеальну сухорляву фігурку, то всі їх сходу полюблять. Вони неспроможні дати раду з власним життям, тому хочуть принаймні мати контроль над тим, що їдять. Пермарексію потрібно лікувати, бо вона здатна призвести до розладу в організмі (недостатність вітамінів, мікроелементів, анемія).
Красива шкіра
Танорексія — так зветься залежність від засмаги. Узалежнена жінка постійно нарікає, що її шкіра надміру бліда. Аби це змінити, вони навіть кілька разів на тиждень відвідує солярій. Помаранчево-бронзовий відтінок шкіри збільшує — на їхню думку — їхню привабливість. Узалежнене засмагання вони сприймають як спосіб розслабитися, як хобі. Зауваження інших, також і лікарів, вони сприймають як прояви заздрості. Цей вид узалежнень відноситься до розладів особистості, викликаних надмірною зосередженістю на зовнішньому вигляді та культом власного тіла. Зовнішня привабливість приносить добре самопочуття. Танорексія може призвести до незворотних змін у психіці, повного виснажування організму та навіть до раку шкіри.
Невеликі порції ультрафіолету нашому тілу потрібні для правильного метаболізму вітаміну D. Однак, парадоксальним чином, засмага, яка по всіх усюдах сприймається як ознака здоров’я, становить захисну реакцію організму від ультрафіолету. 15 хвилин у солярії дорівнюють проведенню на літньому сонці цілого дня. Шкіра узалежненої людини після «промислової засмаги» не має часу на відпочинок і регенерацію, через що стає беззахисною до шкідливої діяльності ультрафіолетового проміння.
Підтягни, скороти і видовжи
Мас-культура і шоу-бізнес визначають тренди. На подобу до селебріті, яких інколи вважають просто-таки богинями, жінки прагнуть мати не тільки ідеальну фігуру, але й риси обличчя. Функціонує міф: красиве тіло гарантує щасливе життя. Прагнення дотягнутися до ідеалів і розвиток медицини зробили так, що щоразу більше жінок ставляться до свого тіла інструментально.
Однак надмірна зосередженість на зовнішності часто є втечею від свого «я» і потреби стати лице в лице зі своїми проблемами. Чергове «лягання під ніж» дає короткотривалий ефект у вигляді підправлення краси, але надалі приносить відчуття браку віри в себе чи почуття кривди. Багатократне вдавання до косметичних операцій — це узалежнення, яке спирається на прагненні до визначеного собі ідеалу: «Мушу виглядати як Анджеліна Джолі» або «бути живою Барбі».
Хвороблива зміна вигляду з допомогою скальпеля насправді становить драматичну боротьбу за здобуття контролю над собою і власним тілом. Парадоксально, після вдалої операції приходить не заспокоєння, а незадоволення іншими частинами тіла. Тому «виникає необхідність» у чергових операціях. Коло замикається.
Узалежнення від пологів
Є жінки, які люблять, коли в їхньому тілі шаленіють гормони. Такі народжують чергових дітей через те, що тужать за природним допінгом, який приносять гормони вагітності — а вони діють як «таблетка щастя». Вагітність приносить не тільки фізичні зміни у жіночому організмі, але й цілий спектр настроїв, таких як почуття ейфорії, просто-таки літання над землею, величезної сили, потужного бажання жити. До цього додається належне ставлення оточуючих. Вагітна жінка часто перебуває у центрі уваги, всі розпитують про її самопочуття, служать їй допомогою.
Після народження дитини зацікавленість до жінки слабшає, тому за деякий час вона може знову запрагнути уваги оточення, що гарантує їй чергова вагітність. На думку психологів, залежність такого типу може бути наслідком браку відчуття власної цінності або кохання без відповіді.
Евеліна Гловач, deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
