Віра та надія на зустріч з Ісусом — це джерело справжньої радості, тому дуже сумно, коли віруюча людина не має радості у серці. На це звернув увагу Папа Франциск у проповіді під час ранкової Святої Меси у каплиці Дому св. Марти у Ватикані, де він проживає, 26 березня 2015 року.
Спершу проповідник зупинився над постаттю старозавітного Авраама, який був радісним від того, що Бог поблагословив його стати батьком численного народу. Авраам, який разом зі своєю дружиною Сарою вже були похилі віком, повірив Божій обітниці, що стане батьком. Він відкрив своє серце для надії, яка сповнила його справжньою радістю.
Вказуючи на законовчителів, сучасних Ісусові Христу, Папа наголосив: вони не розуміли радості, яка походить з обітниці, — радості надії, радості союзу із Господом. Вони не вміли радіти по-справжньому, бо джерелом справжньої радості є віра. Отець Авраам умів радіти, бо мав віру і був праведний у своїй вірі. Натомість законовчителі, які часто звинувачували Ісуса, втратили віру. Вони були вчителями Божого Закону, але — без віри. І навіть більше, вони втратили не лише віру, але навіть і те, що вважали, ніби мають, — Закон; адже серцем Закону є любов до Бога і до ближнього. На переконання Вселенського Архиєрея, законовчителі мали тільки систему випрацюваних доктрин, які вони щодня вдосконалювали, але суто теоретично. Тому їх можна сміливо назвати людьми без віри, без закону, прикованими до холодних доктрин казуїстичного характеру: це можна робити, а цього ні, так можна вчинити, а так — у жодному разі…
У розмові з Ісусом вони запитували про жінку, яка була заміжня сім разів і була дружиною сімох братів, не давши потомства жодному з чоловіків. Їх цікавило, чиєю з сімох вона буде дружиною у вічності. Саме таким був їхній світ: світ абстракції, світ без любові, без віри і без надії, без довіри і без Бога. Це й становило причину їхнього смутку. Вони не мали справжньої радості, хоча й, може, часто веселилися у свій спосіб, їхнє серце було закам’янілим.
На завершення проповідник зазначив, що дуже сумно бути християнином без радості. А її позбавлені ті, хто не вірить у Бога і хто не вірить по-справжньому, хто механічно дотримується приписів та сухої доктрини. «Без радості людина не є справжнім віруючим», — підкреслив Святіший Отець.
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
