Переклад митрополита Огієнка каже: «Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи Мене ради. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами» (Мт 5, 10-12). Але вже у перекладі о. Турконяка перше речення містить суттєву поправку: «Блаженні переслідувані за праведність». Саме цей варіант точніше передає грецький оригінал Євангелія.
Святий Матей вживає слово «переслідувати» ще в кількох інших місцях: 5, 44; 10, 23 та 23, 34. Якщо їх порівняти з паралельними місцями в Євангелії від Луки, то зауважимо, що Матей вживає загальніше поняття, яке можна застосувати до дуже різних ситуацій. Слово не чуже Старому Завітові, але в Новому воно набирає майже технічного звучання для окреслення всього того, що зносять християни з боку противників їхньої віри. Серед них ненависть, виключення зі спільноти, прокльони, обмови, фальшиві звинувачення. Все це віруючі у Христа можуть отримувати як від юдеїв, так і від язичників.
Центральне слово цього Блаженства – праведність або справедливість, що не зовсім точно перекладають як «правда». Воно вжите Матеєм ще в 3, 15; 5, 6.20; 6, 1.33; 21, 32. Варто відзначити, що воно вже з’являлося в Блаженствах, а саме: «Блаженні голодні та спраглі справедливості, бо вони наситяться». Цей термін вказує на біблійне розуміння справедливості, про що ми вже писали в 4 числі «Католицького Вісника»: «Справедливість – це виконання волі Бога, це праве життя перед Богом. (…) Праведне життя полягає не лише у зовнішніх учинках, як вважали фарисеї та книжники: “Уважайте добре, щоб ви не чинили ваших добрих учинків [дослівно – вашої справедливості!] перед людьми, які бачили б вас, а то не матимете нагороди в Отця вашого, що на небі” (Мт 6, 1). Діла мають виконуватися з правим наміром подобатися Богові (див. Мт 6, 1‑18)».
Тож у центрі цього Блаженства стоїть не саме переслідування як головна причина блаженства, а справедливість, життя за Божою волею, внутрішнє праведне орієнтування на Бога та зовнішнє виконання Божих заповідей у розумінні їх Христом. Друга частина Блаженства (у редакції Матея) перелічує деякі форми переслідування: зневаги, гоніння, фальшиві звинувачення – додаючи важливе уточнення: «Мене ради», тобто ради Христа. Можна бути переслідуваним чи невинно звинуваченим із різних причин, Ісус же обіцяє нагороду Блаженств лише тим, хто все це зносить заради Нього.
Блаженство, яке стараємося зрозуміти, дуже добре пов’язане зі ще одним текстом Нового Завіту, що проливає додаткове світло для його поглиблення: Першим посланням апостола Петра, 3, 13-17 та 4, 1-19. Апостол досить багато затримується над темою страждань у своєму листі, а отже, тема була дуже актуальною і хвилювала багатьох. Страждання не треба сприймати як щось дивне. Але – і Петро повторює це кілька разів – переслідування не повинні мати підстав! Християни мають поводитися завжди достойно свого імені й не давати приводу недругам їх обвинувачувати. Це не значить, що звинувачень не буде; але важливо мати чисте сумління перед Богом, Суддею людства. У цьому й полягає бути переслідуваним заради Христа: не через свої злочини, а лише тому, що комусь не буде подобатися віра в Ісуса чи добре життя віруючих. Матей у 7, 21 ще раз проілюструє цю істину іншими словами: «Не кожний, хто промовляє до Мене: Господи, Господи! – ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі». І серед віруючих можуть знайтися такі, що називатимуть себе християнами, і навіть будуть возносити молитви до Христа, але життя їхнє буде далеке від справедливості, тобто від виконання волі Бога. Будуть шанувати Бога лише устами, але не вчинками. І такі «християни» – не блаженні.
" І серед віруючих можуть знайтися такі, що називатимуть себе християнами, і навіть будуть возносити молитви до Христа, але життя їхнє буде далеке від справедливості, тобто від виконання волі Бога. Будуть шанувати Бога лише устами, але не вчинками. І такі «християни» – не блаженні.
Підсумовуючи вже сказане: справедливість має бути виражена діями, але й не можна впадати у крайність «показухи» без серця, бо самі вчинки без віри – мертві. Це Блаженство, як і попередні, має релігійний характер. І воно теж доходить до найвищої точки парадоксальності (якщо думати суто людськими категоріями), бо Ісус каже: «Радійте й веселіться…» Точно ті самі слова повторює 1 Пт 4, 13. Істинне християнство залишиться загадкою для світу, бо серед переслідувань та різного роду прикростей християнин має ставитися до цього всього з певного роду іронією та відстороненістю! Погляд віруючого, його цінності, підхід до цих неприємних речей повинен мати в собі іскру божественності, що робить нас дивними для невіруючих. Бо горизонт християнина не обмежений земним горизонтом подій: погляд його вже звернений до Небесного Царства. Тому і в душі, й назовні він «радіє і веселиться».
Блаженство переслідуваних також можна назвати «активним», як і попередні Блаженства. Не у тому сенсі, що треба шукати для себе переслідування – самогубців Церква святими не визнає. Це Блаженство говорить про необхідність праведного життя і дотримання рівноваги душі й тіла посеред випробувань. Особливо цей останній аспект є надзвичайно вимогливим, бо, на мою думку, до цього треба готуватися, треба себе зміцнювати у вірі, аби, коли це станеться, – не зламатися. Простіше відповісти грубістю на грубість, простіше піддатися душевній злобі чи розчаруванню. Це дорого коштує – знати, що ти нічого злого не зробив, але терпіти образи та біль (навіть фізичний, і навіть нелюдський), однак і далі «радіти й веселитися». Блаженства Ісуса непрості, але можливі: можливі силою Божою.
о. Патрик Оліх OFM, «Католицький Вісник», № 11/ 2015
фінансово.
Щиро дякуємо!
